![Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/0/6/opovistki-z-meekhanskogo-prikordonnya-pivnich-pivden-uk-download.jpg)
Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]
- Автор: Вегнер Роберт М.
- Серия: Оповістки з Меекханського прикордоння #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Рідна Мова
- ISBN: 978-966-917-387-4
- Переводчик: Сергей Валериевич Легеза
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Оповістки з Меекханського прикордоння. Північ-Південь [UK]». Краткое содержание книги:
Вона покірно опустила голову, заламуючи руки. Користалася цим фокусом відтоді, як їй виповнилося три роки.
— Синові барона Ерскана вже двадцять років, він шукає дружину. Через прабабку він родичається з князем каа-Родраге. Гадаю, я запрошу барона в нашу літню резиденцію на полювання. Здається, Банісх купив двох нових соколів. Познайомишся з баронетом, а я домовлюся з його батьком.
Вона не витримала, тупнула ногою, мов молода коза, кинула на нього зарозумілий погляд.
Аерін важко зітхнув.
— Поговорю про це з матір’ю. А тепер, — потер руки, — я хотів би довідатися, чому ви навчилися, сидячи за килимом.
— Що немитий дванадцятирічний хлопець смердить?
— Ісанель!
— Вибач, батьку. Ти наказав їм прийти просто із сідла, щоб вони почувалися брудними, смердючими та вбогими, правда?
— Так, але ти повинна знати, що на кочівників це діє ледь-ледь. Ерафе?
— Ти пр… при… призвів до того, що один з них потягнувся за ножем, а потім Йатех їх налякав.
— Ох, я мало не померла зі страху.
Хлопець пирхнув.
— Боягузка. Йатех переміг би його однією лівою, правда, Йатеху?
Замаскована постать трохи ворухнулася.
— У цьому не було потреби. Він не мав наміру скористатися ножем.
— Саме так, діти. Гарріб знає й шанує звичаї, тож не було жодної небезпеки. Але і справді, це трохи мені допомогло.
— Трохи? Він відразу знизив ціну на одну п’яту.
— Слушне зауваження, моя люба. А що сталося потім?
Хлопець почухав потилицю.
— Не… не знаю. Навіщо ти наказав йому привести ще триста корів?
— Це легко. Батько хотів перевірити, скільки доброго бидла у стаді. Вони були готові привести ще півтори сотні, тож напевне мають саме стільки першосортних голів. Решта буде гірша, але кілька днів на пасовиську і нормальний водопій покращать їхній вигляд.
Аерін задоволено глянув на неї.
— Чудово. Отже, ми знаємо, що вони мають принаймні дві сотні найкращої худоби в цих землях. А в Горесті в нас ще зелені пасовиська та водопій для цілого стада. За десять днів я продам їх по п’ять-шість оргів за голову.
— Я отримаю нову сукню?
— Якщо мати пробачить тобі, що ти рилася в її парфумах…
— Ох, батьку, — Ісанель гнівно скривилася.
— Батьку? — Ераф мав ще одне питання.
— Так.
— Ти згадав про дешеву зброю — і тоді вони погодилися. У когось у степах проблеми?
Аерін відчув приплив гордощів. Його кров. Досить двох слів — і син зробив висновки глибші, ніж це вдалося губернатору.
— Це нас не стосується. Щороку літо приходить трохи раніше й сушить степи трохи більше, ніж зазвичай. Тоді кочівники починають битися між собою за пасовиська та воду для стад. Урешті-решт, губернатор уже знає про це, за півмісяця всі застави будуть укріплені.
— А місто?
— Місто? А що може загрожувати нам за мурами? Не бійся, скінчиться тим, що наступного року яловичина буде дорожчати.
Купець потягнувся так, що аж хруснули суглоби.
— А тепер — біжи. А ти, моя люба, йди у свою кімнату та почекай матір. Тільки без цієї міни, прошу тебе.
Він устав і попрямував до виходу. Тінь з-під стіни ворухнулася й пішла слідом.
* * *
— Ти мене кохаєш?
Спітнілі, вони лежали, важко дихаючи і все ще відчуваючи на губах присмак тіл одне одного.
— Так.
— Як сильно?
— Знову запитуєш про це? Навіщо?
— Відповідай!
— А якщо не стану?..
Вона вивернулася з-під нього, мов ласка, й сіла верхи. Схопила його за зап’ястки, притримала однією рукою, другою почала лоскотати.
— Відповідай!
Витримав кілька секунд, потім шарпнувся так, що аж заскрипіло ліжко.
— Тихо. Ще хтось почує.
— Думаєш, хтось матиме сміливість увійти до моєї кімнати?
Коли я можу виявитися із відкритим обличчям?
— Не намагайся змінити тему, ґартафанро.
Він захихотів.
— Ти хоча б знаєш, що означає це слово?
— Я абсолютно довіряю Гаррібу. Батько каже, що ніхто не вміє лаятися так, як кочівники, — вона дзьобнула його пальцем під пахву. — Відповідай.
— Я вже говорив тобі багато разів.
— Ще один раз не зашкодить. А тисяча разів — буде те що треба. Вочевидь, лише на сьогодні, — вона обережно торкнулася його губ. — Ти усміхаєшся.
— Так.
— Смієшся з мене, — кинула зі звинуваченням.
— Чого б це. Саме тому я в тебе і закохався. Я був один серед чужинців, далеко від дому. А ти навчила мене усмішці. Ти була немов холодний струмок посеред пустелі.
— Була?
— Була, є, будеш. Ти наче пожежа в степу та весняний дощ, наче схід сонця та веселка, вранішня роса на пелюстках квітки та сокіл, що полює. Усі ці чудові, незвичайні речі, через які я відчуваю себе щасливим і…