Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Шпионские детективы » Нічний адміністратор
Нічний адміністратор - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Нічний адміністратор

Электронная книга - «Нічний адміністратор». Краткое содержание книги:

«Холодна війна» скінчилася, розпочалася нова ера британської розвідки. Чергова мішень правосуддя — Річард Роупер — харизматичний та інтелігентний британський джентльмен, віртуозний маніпулятор, безжальний і дуже розумний злочинний геній. Хитромудрі оборудки із нелегальною зброєю, наркотиками і відмиванням грошей він провертає так, що й комар носа не підточить. Перед законом він чистий, втім, таки існують люди, для яких Роупер — це «найгірша людина на Землі». Чи зможе йому протистояти завербований спецслужбами нічний адміністратор розкішного готелю Джонатан Пайн? Чи зможе Пайн, колишній солдат, бездоганно виконати роботу під прикриттям, забувши про свої почуття і слабкості? Що ховається за бездоганно ввічливою й приязною усмішкою готельєра? І як, врешті, «шпигунські ігри» здатні вплинути на гравців та «пішаків»?
ISBN 978-617-679-372-4
Тетяна Савчинська © переклад, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 229
Перейти на страницу:

«Не дай їм підступити до себе, — говорив йому Берр. — Тебе там не було, це було двоє зовсім інших хлопців, він ударив тебе першим зі своєї власної волі. А потім грубо піддайся їм, щоб вони подумали, що розкусили тебе».

— Вони не мають достатньо доказів, — відповів Джонатан. — Вони знайшли трохи крові, але тіла так ніхто й не бачив. А зараз забирайтеся звідси, Бога ради.

Коркоран, здавалося, узагалі забув, про що вони розмовляли.

Він усміхався кудись перед собою, немов щось пригадуючи. Усі погані думки вивітрилися з його голови.

— Знаєш анекдот про хлопаку, який подавався на роботу в міністерство закордонних справ? «Каррутерсе, послухайте, — сказали йому там, — у вас гарні очі, але ми не можемо дивитися крізь пальці на те, що ви відсиділи за мужолозтво, підпал і зґвалтування...» Та ну, ти що справді ніколи не чув того бородатого анекдоту?

Джонатан застогнав.

— «Це все дуже легко пояснити, — відповів їм Карру-терс. — Я запав на дівчину, яка все ніяк не погоджувалася, щоб я її вграв, от я і вдарив її по голові, зґвалтував, а заодно і відчпокав її старого татуся, ну і опісля підпалив їхній будинок». Та не може бути, щоб ти ніколи не чув цей анекдот.

Джонатан закрив очі.

— «Гаразд, Каррутерсе, — сказали йому в управлінні кадрами. — Ми знали, що цьому всьому мусить бути якесь логічне пояснення. Ось як ми зробимо: тримайтеся подалі від дівчат-друкарок, не грайтеся сірниками, дайте нам цьом — і робота ваша».

Коркоран розреготався. Складки жиру під підборіддям почервоніли і затрусилися, сльози від сміху покотилися його щоками.

— Розумієш, от через те, що ти лежиш у ліжку, я почуваюся останнім засранцем, — пояснив він. — Плюс, ти ще й у нас герой року! Краще б я тебе вграв отак серед білого дня, я б тоді бавився у Джеймса Кеґні[77] і всунув би тобі по самі гланди. — Він заговорив бундючним голосом поліцейського у залі суду. — «Особа, яку за вчинення цього злочину розшукують правоохоронні органи, має на правій руці шрам!» Покажи, — наказав йому Коркоран уже іншим голосом.

Джонатан відкрив очі. Коркоран знову стояв біля його ліжка, тримаючи сигарету збоку і направивши її вгору, ніби жовтий гидкий жезл. Він схопив Джонатанову праву кисть своєю вологою долонею і розглядав його широкий заокруглений шрам.

— Любий, — сказав Коркоран, — ти міг собі заподіяти такого лиха, коли голився. Ну добре-добре, хай буде так.

Джонатан вирвав руку.

— Він поліз на мене з ножем, — сказав він. — Я навіть не знав, що він носив ніж. Він ховав його на литці. Я питав його, що за вантаж перевозився на човні. Тоді я вже все знав. Здогадався. Він був ще той здоровило. Я не знав, чи вдасться збити його з ніг, тому я схопив його за горло.

— Старе добре Адамове яблуко, еге ж? А ти трохи забіяка, правда? Приємно знати, що перебування в Ірландії хоч комусь пішло на користь. Це ж не твій був ніж, правда, солоденький? Ти до ножів узагалі з особливою пристрастю ставишся, я чув.

— Це був його ніж. Я ж сказав.

— А кому Гарлоу доставляв наркоту? Не знаєш часом?

— Не маю жодного поняття. Ні найменшого. Я був усього-на-всього матросом. Послухайте, забирайтеся геть. Ідіть і переслідуйте когось іншого.

— Ми таких наркокур’єрів називаємо мулами. Тих, хто перевозить наркоту.

Джонатан схопився за його слова й вирішив і собі атакувати.

— Так от чим ви займаєтеся. Ви і Роупер — торгуєте наркотою, так? Чудово. Недалеко я сховався від чортівні, яка відбувалася вдома.

Він відкинувся на подушки, чекаючи на реакцію Коркорана. Вона виявилася такою бурхливою, що аж заскочила його зненацька. Бо Коркоран неймовірно рвучко підстрибнув до Джонатанового ліжка і щосили схопив його за волосся.

Любий мій, — з докором прошипів Коркоран. — Дорогенький, хлопчикам у твоєму положенні я б настійливо радив фільтрувати базар. Ми — компанія «Айронбренд: газ, світло і кокс» з Нассау, Бананова республіка. Ми ввійшли в короткий список лауреатів на Нобелівську премію з респектабельності. Зараз ідеться не про це, а про те, хто ти в біса такий?

вернуться

77

Джеймс Френсіс Кеґні — американський актор Голлівуду, зазвичай у фільмах виконував роль «поганого хлопця».

1 ... 112 113 114 115 116 117 118 119 120 ... 229
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)