Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
При народженні майбутнього російського імператора звали Карл Петер Ульріх, він був онуком Пєтра I, сином цісарівни Анни Пєтровни і герцога Гольштейн-Ґотторпського Карла Фрідріха. По батьківській лінії він був онучатим племінником шведського короля Карла XII, і спочатку його виховували як спадкоємця шведського престолу. Мати хлопчика померла невдовзі після його появи на світ, застудившись під час фейєрверку на честь народження сина.
В 11 років він втратив і батька. Після його смерті виховувався в будинку свого двоюрідного дядька по батьківській лінії, єпископа Адольфа Ейтинського (згодом — короля Швеції Адольфа Фредеріка). У дитинстві з майбутнім російським царем погано поводилися, жорстоко карали, неодноразово сікли, безліч разів хлопчика ставили колінами на горох. Вихователі мало піклувалися про його освіту: до 13 років він лише трохи володів французькою мовою.
Карла Петера Ульріха привезли в Росію, охрестили у православ’я під іменем Пєтра Фьодоровіча і в 1745 році його одружили на принцесі Єкатєріні Алєксєєвні (з народження Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербстська), майбутній імператриці Єкатєріні II.
А ще був Іван VI, російський імператор із Брауншвейзької гілки династії Романових, правив з жовтня 1740 до листопада 1741, правнук Івана V. Перший рік свого життя він правив формально за регентства спершу Бірона, а потім власної матері Анни Лєопольдівни. Імператор-немовля був скинутий Єлізавєтою Пєтровною. Він провів майже все життя у в’язницях, в одиночних камерах, а в 23-річному віці, за царювання Єкатєріни II, був убитий охороною.
А ось ще — Анна Івановна — російська імператриця з династії Романових. Герцогиня Курляндії і Семигалії. Друга донька царя Івана V (брата і співправителя царя Пєтра I) та цариці Парасков’ї Фьодоровни. У 1710 році її видали заміж за герцога Курляндського Фрідріха Вільгельма; овдовівши через 2,5 місяці після весілля, залишилася в Курляндії. Після смерті Пєтра II була запрошена в 1730 році на російський престол Верховною таємною радою. Цариця Єкатєріна Івановна — донька царя Івана V та цариці Парасков’ї Фьодоровни Салтикової, старша сестра імператриці Анни Івановни, племінниця імператора Пєтра I, у заміжжі герцогиня Мекленбурґ-Шверинська.
За велінням Пєтра I в 1716 році вийшла заміж за герцога Мекленбурґ-Шверинського Карла Леопольда. Цей шлюб був викликаний політичними міркуваннями — Пьотр I хотів союзу з Мекленбургом для охорони від шведів морського торговельного шляху. Спочатку Карл Леопольд сватав сестру Єкатєріни Анну, вдову герцогиню Курляндську, але пізніше Пьотр призначив йому нареченою саме Єкатєріну. Велика княгиня Анна Лєопольдовна, з народження Елізабет Катаріна Крістіна, принцеса Мекленбурґ-Шверинська — Elisabeth Katharina Christine, Prinzessin von Mecklenburg-Schwerin — правителька (регентша) Російської імперії з 9 листопада 1740 до 25 листопада 1741 при малолітньому імператорові Івані VI з Мекленбурзького дому.
Упродовж XIX століття монарший престол посідали представниці німецьких монарших домів, вони ставали матерями і бабусями чергових російських імператорів. Алєксандр I в 1793 році одружився з Луїзою Марією Авґустою Баденською, Louise Marie Auguste von Baden, яка у православ’ї взяла ім’я Єлізавєта Алєксєвна, донькою маркграфа Баден-Дурлахського Карла Людвіґа Баденського й Амалії, уродженої принцеси Гессен-Дармштадтської. У 1817 році одружилися Микола I із принцесою Прусською Шарлотою, Friederike Luise Charlotte Wilhelmine von Preußen, донькою Фрідріха Вільгельма III, яка взяла після переходу в православ’я ім’я Алєксандра Фьодоровна. Подружжя доводилося одне одному четвероюрідними братом і сестрою (мали спільних прапрадіда і прапрабабусю).
Її син Алєксандр II (роки царювання 1855–1881) у 1841 році побрався з юною принцесою Максиміліаною Вільгельміною Авґустою Софією Марією Гессен-Дармштадтською, Maximiliane Wilhelmine Auguste Sophie Marie von Hessen und bei Rhein, дочкою великого герцога Людвіґа II Гессенського. У православ’ї наречена взяла ім’я Марія Алєксандровна.
Наступний імператор, Алєксандр III (роки царювання 1881–1894), був одружений з Даґмарою Данською, Marie Sophie Frederikke Dagmar, донькою данського короля Крістіана IX, після переходу в православ’я Марією Фьодоровною.
Їхній син Ніколай II (роки царювання 1894–1917) 14 листопада 1894 року в палацовій церкві Зимового палацу взяв шлюб з німецькою принцесою Алісою Гессенською, що прийняла після миропомазання ім’я Алєксандра Фьодоровна. Алєксандра Фьодоровна — уроджена принцеса Вікторія Аліса Гелена Луїза Беатріса Гессен-Дармштадтська, Victoria Alix Helena Louise Beatrice von Hessen und bei Rhein.