Антирадянські історії
- Автор: Панфілов Олєґ
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Мандрівець
- ISBN: 978-966-634-933-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Антирадянські історії». Краткое содержание книги:
Тотальному обману слугує і новітня інформаційна агресія, що її Кремль розв’язав, приховуючи криваві події вже сучасних воєн: двох російсько-чеченських, російсько-грузинської, а тепер — російсько-української та анексії Криму.
Книгу складають публікації кількох останніх років, здебільшого написаних для проекту Радіо Свобода «Крим. Реалії», а також матеріали курсу лекцій у Державному університеті Ілії «Росія на Кавказі: історія ментальної окупації».
Для широкого загалу: істориків, журналістів, студентів та всіх, хто цікавиться історією.
За радянських часів був такий анекдот — про нещасних акул, які, наковтавшись роззяв-рибалок, скаржилися один одному на нетравлення шлунка. Найважче було тій, яка ненароком проковтнула боцмана, що випав із радянського корабля. «Досі медалями ходжу», — ридала акула. І ще згадав фотографію народних артистів Росії — Льва Лєщєнка та Владіміра Вінокура, обвішаних орденами й медалями не гірше за Брєжнєва. Гадаєте, вони протестуватимуть проти анексії Криму?
НЕ РОСІЙСЬКА ІСТОРІЯ «РУССКОГО МІРА»
Шабаш у центрі Москви в лютому 2015 року під гаслом «Не забудем — не простим» напередодні Провідної неділі — непоганий привід вкотре запитати у Владіміра Ґундяєва — у чому суть його діяльності? Чи може Росія вважатися християнською і православною країною? Де та межа, що відокремлює варварство від цивілізації? Трохи раніше член Ради Федерації РФ Дмітрій Саблін заявив: «Антиросійські настрої сильні, до прикладу, нам намагаються довести, що Єкатєріна II — німкеня». Мабуть, у Московському вищому загальновійськовому командному училищі імені Верховної Ради РРФСР, що його в 1989 році закінчив товариш Саблін, історію Росії періоду до комуністів не викладали. Інакше радянський офіцер був би морально знищений ще на початку навчання — через незнання історії рідної імперії.
Судячи з біографії Дмітрія Сабліна, його бурхливе номенклатурне життя було звивистим — від допомоги окупантам в Ічкерії до конкурсів краси. Від заяв «в Україні буваю двічі-тричі на місяць, у Маріуполі — п’ять-сім разів на рік» до позбавлення в 2013 році звання «Почесний громадянин Маріуполя», в якому він народився 47 років тому. Часу на читання книжок сенаторові не вистачав, тому він знати не знає, що справжнє ім’я імператриці Єкатєріни II, яка народилася в 1729 році у прусському місті Штеттін і правила Російською імперією 32 роки, Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg.
У 1744 році вона, цербстська принцеса разом із матір’ю була запрошена у Росію для одруження з Пєтром Фьодоровічем, який доводився їй троюрідним братом, оскільки мати майбутньої російської імператриці Йоганна Єлизавета доводилася двоюрідною тіткою майбутньому імператорові Пєтру III. А оскільки в ті часи монарші двори дружили й укладали між собою вигідні і здебільшого політичні шлюби, то родовід Йоганни Єлизавети, своєю чергою, сходить до Крістіана I, короля Данії, Норвегії та Швеції, першого герцога Шлезвіґ-Ґолштейнського і засновника династії Ольденбурґів.
До 16 років, поки вона не стала дружиною майбутнього імператора, принцеса здобула шикарну освіту, знала кілька мов, вивчала музику і танці, географію та богослов’я. Ініціатор одруження майбутнього Пєтра III і майбутньої Єкатєріни II — імператриця Єлізавєта Пєтровна, позашлюбна донька імператора Пєтра I та його коханки, а згодом — імператриці Єкатєріни I.
Товариш Саблін з’їхав би з глузу, якби точно знав, як звали дружину Пєтра I. А звали її Марта Самуїловна Скавронская, у шлюбі Крузе, після прийняття православ’я вона стала Єкатєріною Алєксєєвною Міхайловою. За однією версією вона латиського походження, за іншою — естонського. Мати Марти, овдовівши, віддала дочку служницею в сім’ю пастора Ґлюка, де її нібито навчали грамоти і рукоділля.
За іншою версією, до 12 років дівчинка жила у своєї тітки Анни-Марії Вєсєловскої перш ніж потрапити в сім’ю Ґлюка. На жах товариша Сабліна, доля Єкатєріни I вельми своєрідна і дещо потворна. Овдовівши на другий чи третій день, майбутня імператриця, а поки просто Марта Крузе, після захоплення російською армією шведської фортеці Марієнбурґ, стала коханкою фельдмаршала Боріса Пєтровіча Шерємєтьєва, потім її відбив друг Пєтра I Алєксандр Мєншиков, у якого її потім відібрав сам імператор.
Так, упродовж 23 років Пьотр I, який на той час очолив Російську православну церкву, мав при живій дружині Євдокії Лопухіній коханку, яка народила йому 11 дітей, із яких живими залишилися двоє — Анна і Єлізавєта. Але і це ще не все, товаришу Саблін. Після смерті імператриці Єлізавєти Пєтровни 25 грудня 1761 імператором був проголошений Пьотр III, який правив Росією 186 днів.