Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другие приключения » Джеррі-Островик
Джеррі-Островик - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Джеррі-Островик

Электронная книга - «Джеррі-Островик». Краткое содержание книги:

Романи «Джеррі-островик» і «Майкл, брат Джеррі» розповідають про неймовірні пригоди ірландських тер'єрів Джері і Майкла, про їх шляхетність, вірність, безстрашність у самих складних, а часом й трагічних, ситуаціях. Життя цих собак нікого не залишає байдужим. Величезна кількість людей в усьому світі під враженням цих унікальних творів завели собі чотириногих друзів і назвали їх Майклами і Джеррі на честь героїв Джека Лондона.
1 ... 111 112 113 114 115 116 117 118 119 ... 182
Перейти на страницу:

— Вгамуйте свого собаку! — вереснув Нішіканта до Доутрі. — Бо я його…

Майкл на руках у стюарда грізно гарчав — не лише на морське страховище, а на цілий ворожий, небезпечний всесвіт, що так переполошив двоногих богів його плавучого світу.

— А от і хай гарчить, — огризнувся Доутрі. — На злість тобі. Це ж через тебе ми в таку халепу влетіли, і спробуй тільки зняти руку на мого пса, то вже не побачиш, чим усе скінчиться, лихварю паскудний!

— Правда, правда, — схвально закивав головою Старий Моряк. — Стюарде, чи не можна б знайти шмат парусини, або укривало, або ще щось м'яке й широке, бо оця линва прикро мені ріже там, де в мене ребер нема.

Доутрі передав Майкла на руки старому.

— Подержіть його, сер. А як цей лихвар хоч пальцем торкне Кілені-боя, заплюйте йому очі, вкусіть його, що хочете. Я вмить обернуся, він не встигне вам нічого зробити. І кит доти ще не стукне нас А Кілені-бой хай гарчить і гавкає, як хоче. Одна волосинка з нього варта більш, ніж ціла гурма смердючих лихварів.

Доутрі кинувся в каюту Старого Моряка й за мить вернувся з подушкою та трьома простиралами. Ними він вправно, міцно й вигідно прив'язав старого, підмостивши подушку, тоді забрав у нього собаку.

— Вже є вода, сер, — гукнув помічник. — Шість дюймів… ні сім дюймів води.

Матроси гайнули через повалену форстеньгу та плутанину снастей на бак, до кубрика — пакувати своє манаття.

— Містере Джексоне, спускайте шлюпку з правого борту, — наказав капітан, не зводячи очей з кита, що знову розганявся, залишаючи за собою пінявий слід. — Не на воду, а тільки вивісьте на талях за борт, бо ця чортова потвора і її потрощить. Нехай висить напоготові, а матроси тим часом хай виносять свої речі та складають у неї припас — харчі й воду.

Шлюпку рознайтовили, взяли на талі, тоді матроси прожогом кинулися до снастей і похапалися за них. Цей раз удар припав посередині лівого борту, і з юту видно було й чутно, як довгий борт увігнувся пружно й випрямився, ніби аркуш картону. Шхуну так накренило, що правий фальшборт зарився в воду, а коли судно різко гойднулось назад, зачерпнута вода перекотилась через палубу, обливши моряків біля шлюпки по коліна, і ринула в шпігати лівого борту.

— Підіймай! — командував з юту капітан. — Винось за борт! Стій! Закріплюй фали! Міцніш!

Шлюпку вивісили за борт, планширом упорівень з поруччям «Мері Тернер».

— Десять дюймів, сер, і прибуває швидко, — доповів помічник, тичкою вимірявши воду в трюмі.

— Я йду по прилади, — сказав капітан Доун, рушаючи до кают-компанії. Уже спустившися до половини в люк, він спинився й глузливо кинув на Нішікантину адресу: — І по єдиний наш хронометр.

— Півтора фути, й прибуває, сер! — гукнув йому вслід помічник.

— Треба вже й нам збиратися, — рушаючи за капітаном, сказав Грімшо Нішіканті.

— Стюарде, йдіть униз і спакуйте мою постіль, — звелів той, — За решту я сам подбаю.

— Ідіть к бісовій матері, містере Нішіканто, і свою решту можете взяти з собою, — незворушно відмовив Доутрі й зразу, обернувшись до Старого Моряка, сказав шанобливо й заспокійливо: — Подержіть ще Кілені, сер. Я піду поскладаю ваші речі. Що б ви хотіли насамперед забрати?

Услід за ними спустився вниз і містер Джексон. Саме як усі п'ятеро в тривозі й поспіху складали що вартніше та необхідніше, кит ударив знов. Удар заскочив їх несподівано, і вони всі попадали на лівий борт. Із Нішікантиної каюти почулися зойки та прокльони: він бехнувся ребрами об край койки. Але його голос перекрили грюкіт і тріск на палубі.

— На цурпалки потрощить, — сказав капітан Доун, коли все стихло і він непевними ногами вже брався трапом нагору, притискаючи до грудей хронометра.

Віддавши його до рук одному матросові, він вернувся униз і вдвох зі стюардом виніс свою скриньку з речами. Потім допоміг стюардові винести скриньку Старого Моряка. Далі вони обидва спустились до комори під кают-компанією й стали передавати нагору, в руки знепокоєних матросів, харчові припаси — ящики з рибними та м'ясними консервами, мармеладом, сухарями, маслом, згущеним молоком і всілякими висушеними, концентрованими, стерилізованими продуктами в бляшанках, що ними в паш час живляться мореплавці.

Доутрі з капітаном піднялись на палубу і, звівши очі вгору, не побачили стеньг на грот- і бізань-щоглах. Грот-стеньга вже лежала впоперек розтрощеного люка до мисливського кубрика, а бізань-стеньга, простромивши бізань, зависла сторчма в дебелій парусині й розгойдувалася з борта на борт разом з вітрилом.

1 ... 111 112 113 114 115 116 117 118 119 ... 182
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)