Джеррі-Островик
- Автор: Лондон Джек
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Національний книжковий проект
- ISBN: 978–617–592–086–2
- Переводчик: Юрій Лісняк
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Джеррі-Островик». Краткое содержание книги:
Китова матка завернулась і помчала назад так швидко, що аж бурун перед собою здіймала, мов дредноут чи трансатлантичний лайнер.
— Держіться! — загорлав капітан.
Усі похапалися хто за що, чекаючи удару. Генрік Гєртсен, стерничий, розставив широко ноги й цупко вхопився руками за дві протилежні шпиці стернового колеса. Кілька матросів утекли з шкафута на ют, інші подерлись на грот-ванти. Доутрі, одною рукою держачись за поруччя, другою обхопив за поперек Старого Моряка.
Усі застигли. Матка вдарила в корпус судна зразу за форвантами. Око не годне було охопити всього, що сталося за мить. Один матрос зірвався з грот-вантів і з вибленкою в руках полетів сторчголов униз, однак другий устиг спіймати його за ногу. Вся шхуна затріщала й задвигтіла, лівий борт піднявся, а правий зарився по поруччя в воду. Майкл, що стояв на рівному даху рубки, посунувся по крутому похилу вниз і, чіпляючись пазурами та гарчачи, скотився аж під фальшборт. Ліві форванти вирвало з палуби, і форстеньга п'яно похилилась на правий борт.
— Нічогенький удар, далебі, — промовив Старий Моряк.
— Містере Джексоне, зміряйте воду в трюмі, — наказав капітан помічникові.
Той послухався наказу, але, відходячи, тривожно озирався на матку, що звернула від судна вбік і відпливала геть, на схід.
— Ну що, дістали своє? — злісно буркнув Грімшо до Нішіканти.
Той кивнув головою, витираючи піт, і промурмотів:
— Авжеж, дістав. По саме нікуди. Не гадав, що кити на таке здатні. Більш ніколи так не робитиму.
— Може, не доведеться, хоч би й схотіли, — озвався капітан. — Ми ще цього не спекалися. Той, що потопив «Ессекса», нападав раз за разом, а навряд чи вдача в китів останнім часом дуже змінилася.
— В трюмі сухісінько, сер, — доповів містер Джексон.
— Завертає! — вигукнув Доутрі.
Відпливши з півмилі, китова матка завернулась і помчала назад.
— Гей, на баку, тікай звідти! — загорлав капітан на матроса, що саме вискочив із кубрика з клунком у руках і опинився під фок-щоглою, на якій хилиталася стеньга.
— Уже спакувався втікати, — шепнув Доутрі до Старого Моряка. — Мов пацюк з розбитого корабля.
— А ми всі пацюки, — почув він на відповідь. — Я це збагнув, живучи як пацюк серед шолудивих пацюків у притулку.
Майклові вже передалась тривога й страх, що поймали всіх людей на судні. Він знову вискочив на верх рубки, щоб видніше, й загарчав на китову матку, побачивши її вже зблизька. Люди знову похапалися хто за що.
Цей раз удар припав позаду бізань-вантів. Знову шхуна лягла на правий борт, і Майкл ганебно скотився аж до шпігатів. Виразно затріщало дерево. Генріка Гєрісепа, що держався за стернове колесо, жбурнуло вгору, бо колесо крутнулось від тиску води на стерно. Він ухопився за капітана Доуна, той не зміг удержатись за поруччя, і обидва гепнулись на палубу, приголомшені. Нішіканта, лаючись, зіперся на рубку — він теж не вдержався за поруччя, і йому позривало нігті.
Поки Доутрі примотував Старого Моряка до бізань-вант линвою, кінці якої віддав йому в руки, капітан Доун, насилу зводячи дух, доповз до поруччя й зіп'явся на ноги.
— Амба нам, — хрипко шепнув він помічникові, притискаючи рукою забитий бік. — Зміряйте ще раз воду. Міряйте весь час.
Ще декотрі матроси скористалися хвилиною передишки й побігли до свого кубрика спаковувати торби. Коли А-Мой вискочив з мисливського кубрика з туго напханим клунком, Доутрі послав туди Квека пакувати їхнє збіжжя.
— Сухісінько, сер, — знову доповів помічник.
— Міряйте, міряйте, містере Джексоне, — наказав уже гучнішим голосом капітан, що встиг трохи отямитися після зіткнення з стерничим і падіння. — Міряйте раз за разом. Ось зараз знов ударить, а такого жодне судно довго не витримає.
Доутрі тим часом узяв Майкла під пахву, а другою рукою наготувався вхопитись за ванти.
Цього разу матка, розганяючись, трохи схибила і пропливла футів за двадцять поза кормою «Мері Тернер». Хвиля, яку вона зняла, звільна піднесла корму шхуни й знов опустила, ніби в поважному уклоні.
— Якби вдарила… — промурмотів капітан Доун.
— Було б по пас, — докінчив за нього Доутрі. — Відбила б корму начисто, сер.
Відпливши не далі як на двісті ярдів, матка завернулась і помчала на судно, але знов схибила й тільки зачепила спиною форштевень, однак «Мері Тернер» осіла кормою в воду по фальшборт. І це ще було не все. Мартін-гік полетів, ватерштаг і ватербакштаги правого борту луснули, як ниточки, а бушприт повернувся під прямим кутом ліворуч і задерся вгору, підтягнутий ще цілими форстень-штагами. Форстеньга хвильку хилиталась угорі, тоді гримнула на палубу, а бушприт заривсь у воду, відломився зовсім від форштевня й поволікся на штагах біля борту.