Ставка більша за життя. Частина 2

— Хто це? — запитав він.

— Це капітан Клосс, — відповіла Інга. — Він якраз розмовляє з американською шпигункою, фройляйн Елькен. Я йому щойно врятувала життя, але він не виявив особливої вдячності. Добрі ви всі, годі й казати, — додала вона.

— Іди до своєї кімнати і не виходь, — різко промовив Рінг. Потім, не вітаючись з Клоссом, зайшов у кімнату Анни-Марії.

— Добридень вам, штурмфюрер Елькен, — почав він. — Ми з вами познайомилися в штабі напередодні від’їзду з Бішофсфельде. Пам’ятаєте?

Анна-Марія спокійно розглядала Рінга. В її очах заблищали якісь іскорки. Клосса страшенно цікавило, як поведе себе ця дівчина, чи зіграє вона ва-банк, чи спробує вивернутись?

— Капітане Клосс, — вперше звернувся до нього Рінг, — ви почали допит?

— Ще ні. Я хотів доповісти… — він не закінчив. Рінг знову ніби забув про його присутність.

— Ми з ворогами не панькаємось, фройляйн Елькен. Ти німкеня?

— Ні, — відповіла Анна-Марія, підводячись. — Я офіцер американської розвідки.

Клосс мимоволі усміхнувся. “Союзниця”. Треба визнати, що в цій дівчині відваги не позичати. Значить, все-таки вирішила зіграти ва-банк. А Рінг? Як учинить Рінг?

Рінг був захоплений зненацька. Він, напевно, сподівався, що та почне заперечувати й прохати. Такі, як він, часто розгублюються, опинившись у непередбаченому становищі.

— Он як, — пробурмотів він, — офіцер американської розвідки! Відколи в нашій армії? — І, не чекаючи відповіді, знову звернувся до Клосса: — Їх засилали в СС, бо туди нам було найважче дістатися. І як ми могли виграти війну?

Незважаючи на серйозність становища, Клосс через силу стримав посмішку. Подумав, що не хотів би зараз опинитися в шкурі Рінга.

— Я не думаю відповідати ні на які запитання, — заявила Анна-Марія.

— Я вже з тебе видушу… Навіщо приїхала в Бішофсфельд?

— На побачення з тобою, — відповіла та.

Ця дівчина все-таки грала свою роль до кінця. Клосс глянув на Рінга — його обличчя налилося кров’ю. Проте полковник опанував себе. Клосс прекрасно розумів, що коли б це не був сорок п’ятий рік, доля Анни-Марії була б вирішена. Та й вона, зрештою, поводилася б інакше.

— Що за фамільярність, — прошепотів Рінг. — Ми відучимо тебе від цієї зухвалості, красухо.

— Не встигнеш. Моє начальство, — Анна-Марія говорила тепер спокійним, діловим тоном, — доручило мені познайомитися з полковником Рінгом. Тоді в штабі у нас було мало часу, щоб добре познайомитися.

— Цікаво.

— Моє начальство сподівається на розсудливість полковника Рінга, — вела далі Анна-Марія. — А втім, воно багато знає про вас і цінує досвід, якого ви набралися на Сході. — Оскільки Рінг мовчав, вона додала: — Дай цигарку.

Коли Рінг мовчки витяг з кишені коробку цигарок і простяг Анні-Марії, Клосс збагнув, що настав непередбачений перелом, якого він почав побоюватись. Фройляйн Елькен була спритним гравцем, уміла використовувати будь-яку ситуацію.