Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
Він пішов геть, але знову обернувся:
— До речі, можливо, ви підкажете, де я можу зупинитися на цей час. Наш палац згорів під час вашої битви з Захисниками пастви. Враховуючи заподіяний Ейдіндрілу збиток, я затрудняюсь сам підшукати собі резиденцію.
Келен розуміла, до чого він хилить, він хотів бути поближче, щоби бачити, чи не викликає невдоволення правління Д'хари. Ця людина забагато чванилася, вважаючи, що він розумніший, ніж є насправді.
Келен посміхнулася:
— О так, зрозуміло. Я знаю, куди вас поселити. Ви залишитесь прямо тут, у Палаці сповідниць, і нам буде зручніше доглядати за вами ці два тижні.
Він застебнув плащ.
— Дякую вам, Мати-сповідниця, за гостинність. Кращого я і побажати б не міг.
— І оскільки ви гість в моєму будинку, Трістан, повинна попередити вас, що, якщо ви навіть пальцем, не кажучи вже про щось інше, доторкнетеся до якої-небудь з моїх жінок, я особисто простежу, щоб це щось інше вам відрізали.
Він добродушно розсміявся:
— Мати-сповідниця, ніколи не думав, що ви вірите пліткам про мене. Боюся, мені частенько доводиться підкріплювати монетами свою чарівність. Ви помиляєтеся, якщо думаєте, що я користуюся великим успіхом у жінок. Якщо я порушу ваші правила, можете здати мене суду і покарати, як побажаєте. Суд.
Річард сказав, що ті, хто сховав Храм Вітрів, теж були віддані до суду. У замку Чарівника зберігалися протоколи всіх засідань суду. Вона жодного разу в них не заглядала, але їй про них говорили. Можливо, з протоколу засідання вдасться дізнатися, що сталося з Храмом Вітрів.
Дивлячись услід Трістану Башкару, Келен думала про Річарда. Невже йому знову доведеться втратити брата?
Келен знала майже всіх жінок, що працювали в Палаці сповідниць. Всі вони поважали Річарда як людину честі. Їй не хотілося думати, що вони стануть жертвами людини, яка буде спекулювати на їх довірі до Річарда.
Їй стало шкода Річарда. Він сподівався, що Дрефан буде йому братом, яким можна пишатися. Келен сподівалася, що від Дрефана принаймні не буде неприємностей. Вона згадала, як він мацав Кару.
Келен повернулася до Морд-Сіт:
— Ще троє з нами, один проти і один ще не вирішив. Кара змовницьки посміхнулася.
— Сестра по ейджу повинна бути здатна вселити страх у серце людей. Мати-сповідниця, ви цілком гідні носити ейдж. Іноді мені здавалося, що я чую, як у них стукають зуби.
27
Зброя і обладунки солдатів, що йшли за Річардом по крутій каменистій вулиці, ритмічно дзвеніли. Крихітні будиночки, в основному трьох-чотирьохповерхові, тулилися один до одного. Верхні поверхи так нависали над нижніми, що неба майже не було видно. Це була найпохмуріша частина міста.
Солдати, які видужали, звеличували Річарда як великого чарівника, і він відчував себе ніяково від прояву їх захоплень. Зрештою, він не зробив нічого особливого, просто велів їм пити відомі ліки і ніякої магією при цьому не користувався.
Він намагався пояснити їм, що їх вилікували самі звичайні речі, але вони нічого не хотіли чути. Вони чекали від нього магії і, з їхньої точки зору, отримали її. Зрештою Річард залишив спроби щось пояснити і просто кивав у відповідь на їх вдячність. Піди вони до травника, то одужали б точно так само, та ще й скаржилися б на ціни за трави.
Втім, йому було приємно усвідомлювати, що для різноманітності він вилікував стільки людей. Останнім часом йому більше доводилося вбивати, ніж лікувати. Тепер він розумів, що відчуває Надін, коли її трави і настоянки піднімають людей на ноги, Його попереджали, що чарівники повинні зрівноважувати події. Все в світі урівноважене, особливо магія. Він давно вже не міг їсти м'яса — його від нього нудило — і підозрював, що таким чином його дар врівноважує ті вбивства, які йому доводиться здійснювати. Йому подобалося думати, що допомога людям — теж свого роду компенсація за тяжкість дару бойового чародія.
Похмурі люди тулилися по боках вулиці. Похмурі підлітки та молоді чоловіки, вгледівши Річарда і солдатів, злодійкувато озиралися і зникали за рогом.
Річард неуважно помацав розшитий золотом гаманець на поясі. Цей гаманець Річард знайшов у замку Чарівників; він був набитий білим чарівним піском. Чарівний пісок являв собою кристалізовані кістки магів, які віддали життя в Баштах згуби, що відділяли Старий світ від Нового. Свого роду дистильована магія. Білий чарівний пісок надавав силу накресленим на ньому заклинанням — і добрим, і злим. Якщо на білому чарівному піску написати потрібне заклинання, то можна навіть закликати Володаря.