Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів». Краткое содержание книги:
— Посол Брумфорд, прошу вас, вийдіть уперед. — Трістан Башкар і Леонора Кольбейн негайно прийнялися заперечувати. Нечувано, щоб представник маленької країни говорив першим.
Одним поглядом Келен змусила їх замовкнути.
— Коли я попрошу вас говорити від імені вашого народу, ви скажете все, що хочете. Але не раніше. Оскільки скоро всі країни мають приєднатися до нас, втративши свою незалежність, їх положення в минулому не має значення. Не чекайте, що ми станемо дотримуватися ієрархії, яка існувала раніше, в часи альянсу Серединних Земель. Його більше не існує. Тепер ви входите в Д'харіанську імперію.
У залі настало крижане мовчання.
Вперше почувши ці слова від Річарда, в цьому ж самому залі, Келен була вбита. Але з часом вона зрозуміла, що іншого шляху немає.
Трістан Башкар і Кольбейни, яким були адресовані ці слова, почервоніли, але стояли мовчки. Тоді вона перевела погляд на посла Брумфорда, і той, згадавши про її наказ, виступив вперед.
Він відвів рукою полу свого лілового плаща і схилив коліно.
— Мати-сповідниця, — сказав він, випрямляючись. — Тогресса готова об'єднатися з вами і всіма вільними народами в союз проти тиранії.
— Дякую вам, посол. Ми вітаємо Тогрессу в якості члена Д'харіанської імперії. Народ Тогресси отримає рівні права з усіма іншими народами, що входять до Неї. Ми знаємо, що ваші люди виконають свій обов'язок.
— Запевняю вас в цьому. Дякую, Мати-сповідниця. Прошу вас передати Магістрові Ралу, що ми будемо раді стати частиною Д'хари.
Келен щиро посміхнулася.
— Магістр Рал і я поділяємо вашу радість, посол Брумфорд.
Він відійшов убік, і Келен попросила кремезного Векслера, представника Пендізан Річ, зайняти його місце. У Векслера були палаючі пронизливі очі.
— Мати-сповідниця, — сказав він, піднявшись з коліна і поправивши свій шкіряний плащ, — Пендізан Річ — маленька країна з нечисленною армією, але ми люті бійці, і будь-хто, хто спробував наших мечів, може це засвідчити. Мати-сповідниця завжди боролася за нас з таким же шаленством. Ми незмінно були вірні Серединним землям і Матері-сповідниці, тому ваші слова мають для нас велику вагу. З величезною повагою ми виконаємо вашу волю і приєднаємося до Д'хари. Наші мечі готові служити вам і Магістрові Ралу. Народ Пендізан Річ, прості смертні і чарівники, жадає першими вступили в сутичку з ордами, які прийшли з степів, і змусити ворога відчути гіркий смак нашої люті. Якщо вам завгодно, з цього дня ми будемо називати себе д'харіанцями з Пендізан Річ.
Зворушена його словами, Келен схилила перед ним голову. Люди Пендізан Річ виражалися пишномовно, але при цьому ніколи не кривили душею. Хоча країна їх була невелика, спуску вони нікому не давали; відважні слова посла не були порожнім хвастощами. Якби тільки ще їх чисельність була настільки ж велика, як сила їх духу!
— Не можу обіцяти, що ви будете в авангарді, посол Векслер, але для нас велика честь битися разом з вашим народом. Ми по заслугах оцінимо ту лепту, яку внесуть наші воїни в загальну справу.
Вона звернула безпристрасне лице до посла Мардонії. Мардоніанці теж були гордими, і не менш запеклими. Без цих якостей вони б не вижили серед степів — хоча країна їх була невелика.
— Посол Селдон, прошу вас вийти вперед і оголосити рішення Мардонії.
Посол Селдон виплив вперед і втомлено озирнувся на інших. Він вклонився їй у пояс, і його сиве волосся розсипалися по золотих еполетах його малинового мундира.
— Мати-сповідниця, Рада Семи у нашій столиці Ренвольді поклала на мене обов'язок пройти довгий шлях до Ейдіндріла, щоб передати наше рішення.
Рада Семи не має бажання чи наміру передавати владу над нашим улюбленим народом ніяким чужинцям, звідки б вони не з'явилися — з Д'хари або з Імперського Ордена. Ваша війна з Імперським Орденом нас не стосується. Рада Семи постановила, що Мардонія залишиться суверенною й нейтральною державою.
За спиною у Келен кашлянув солдат. У тиші цей звук голосно прокотився під кам'яними склепіннями залу.
— Посол Селдон, землі Мардонії лежать в східних степах, недалеко від Старого світу. Ви неминуче піддастеся нападу.
— Мати-сповідниця, стіни Ренвольда витримали випробування часом. Як ви сказали, наша країна лежить посеред степів. У минулому кочівники не раз намагалися нас захопити. Їм не вдалося навіть зробити пролом в стіні, не кажучи вже про те, щоб здолати наших могутніх захисників. І тепер племена торгують з нами, і Ренвольд — центр всієї торгівлі. Ті, хто намагався нас завоювати, сьогодні нас поважають. Келен нахилилася вперед: