Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Якщо Кроулі був натхнений поняттям зворотної, або чорної, католицької меси, Антон Ла-Вей та його Церква Сатани перейняли її пов­ністю. Ми повинні визнати, однак, що, хоча існувало багато вірувань щодо сексуальної активності між відьмами та демонами, сексуальність чорної меси передусім ґрунтується на традиції християнського бачення жахів од XV століття й донині25. Виділяється один епізод від 1673 року. У розпачі від бажання зберегти прихильність Людовика XIV його коханка мадам де Монтеспан узяла участь у чорній месі, до якої, крім усього іншого, залучили оголену жінку та використовували кров принесеної в жертву дитини26. Завдяки Ла-Вею ми можемо довести, що чорні меси з ритуальним сексом дійсно перетнули межу від фантазії до реальності. Наголос Ла-Вея на священному сексі був натхнений тим, що він уважав лицемірним християнське ставлення до сексу. Він згадував, наприклад, як християнські чоловіки жадали напівголих жінок у цирках, у яких він працював протягом тривалого періоду, а потім ті ж самі чоловіки на недільних службах молилися Богу, щоб він пробачив їх і звільнив од похоті плоті27.

Джеральд Гарднер, який брав участь у створенні неорелігійного чаклунського руху Вікка, працював із так званим Великим обрядом, частина якого становила ритуальний гетеросексуальний статевий контакт чоловічого «списа» з жіночим «граалем». Як він написав у своїй «Книзі Тіней»: «І ви будете вільні від рабства, і як знак того, що ви дійсно вільні, ви будете голими у ваших обрядах, і ви будете танцювати, співати, святкувати, грати музику та кохати». Гарднер стверджував, що він був ініційований відьмою на ім’я Стара Дороті, яка була членом відьомського культу, що існував багато століть тому28. Насправді, однак, цей релігійно-сексуальний ритуал заснований радше на давніх уявленнях про сексуальні оргії на відьомських шабашах, ніж на будь-якій справжній дохристиянській практиці в Західній Європі29. Літературні описи ритуальної гетеросексуальності Меріон Зіммер Бредлі в її романі «Тумани Авалона» 1983 року мали значний вплив на нові релігійні уявлення про важливість сексу в релігійних контекстах. Міф про так званий священний шлюб між богинею та рогатим богом відіграє центральну роль у русі Вікка, де гетеросексуальність часто розглядається як відтворення божественного акту30. Цей наголос на сексуальній полярності між чоловіками та жінками, проте, викликав певну феміністську та квір-критику як щось гетеросексистське й надлишкове31.

Існує кілька обмежень на те, що може бути залучене до релігійних ритуалів: їжа, питво, вбивство, жертвоприношення тварин, пісні, танці, спортивні вправи, читання й тиша, і це тільки деякі з наявних. Ритуальне використання сексу не робить його унікальним у цьому релігійному контексті. З погляду релігії, однак, сексуальні ритуали не грали особливо важливої ролі. Це пояснюється насамперед домінуванням трьох великих монотеїстичних релігій, а надто поширеною християнською тенденцією виключити сексуальність із будь-якого визначення релігійності. Це означає, що ідея сексу як частини релігійного ритуалу здається чужою для багатьох людей.