Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2

Юний Ворд провернувся додому у стані приємного збудження і провів наступну суботу в завулку Олні, довго й ретельно досліджуючи будинок Кервена. Той уже розпадався від ветхості, та колись був скромним двоповерховим дерев’яним міським будинком з мансардою, збудованому у типовому провіденському колоніальному стилі, із простим гостроверхим дахом, великим комином та майстерно різьбленим одвірком із віконцем-віялом над ним, з трикутним фронтоном та охайними доричними пілястрами. Зовні будинок майже не змінився, і Ворд відчув, що споглядає щось дуже наближене до зловісного предмета свого дослідження.

Він був знайомий із неграми, які мешкали в будинку, тож старий Аса і його опасиста дружина Ганна дуже ґречно провели його внутрішніми кімнатами. Всередині відбулося значно більше змін, ніж зовні, і Ворд із жалем помітив, що більшість рокайльних[127] прикрас над камінами та різьблені навісні шафи зникли, а чудові стінні панелі та фігурна ліпнина були зашмульгані, обдерті й оббиті, а подекуди і взагалі заклеєні дешевими шпалерами. Загалом, цей огляд не дав Вордові того, на що він очікував, та було принаймні захопливо побути в цих давніх стінах, які колись були домом такого лиховісного чоловіка, як Джозеф Кервен. Він схвильовано зауважив, що зі старовинного мідного дверного калатала дуже акуратно стерли монограму.

Відтоді й до закінчення навчання Ворд проводив час над фотокопією шифру Гатчинсона і збирав місцеву інформацію про Кервена. Шифр усе ще не піддавався розгадуванню, зате у зборі інформації він мав успіх. Ворд знайшов дуже багато посилань на схожі відомості, які перебували за межами Провіденса, так що на липень він уже готувався вирушити до Нью-Лондона та Нью-Йорка по старі листи, які там зберігалися. Подорож була досить плідною, адже він знайшов листи Феннера із жахливим описом облави на потаксетську ферму, а також листи Найтінґейла-Телбота, з яких дізнався про портрет, намальований на стінній панелі у бібліотеці Кервена. Ця згадка про портрет дуже зацікавила Ворда: він би багато віддав, аби дізнатися, як виглядав Джозеф Кервен; тож він вирішив ще раз оглянути будинок у завулку Олні й подивитися, чи не знайде він якихось слідів під шарами фарби чи запліснявілими шпалерами.

На початку серпня, коли розпочалися його пошуки, Ворд ретельно оглянув стіни у кожній досить великій кімнаті, яка могла вмістити бібліотеку лиховісного вченого. Особливу увагу він звертав на великі панелі, які ще збереглися над камінами, і дуже втішився, коли за годину пошуків у просторій кімнаті на першому поверсі натрапив на широку панель над каміном, яка виявилася темнішою за інші стіни, коли він здер кілька шарів фарби. Ще кілька обережних рухів ножем — і Ворд упевнився, що насправді знайшов доволі великий портрет олійними фарбами. Як справжній учений, він виявив терпіння і не ризикнув пошкодити його спробою негайно зішкребти фарбу ножем, а залишив усе як є і почав шукати експерта, який міг би надати йому допомогу. Через три дні він повернувся з досвідченим художником, паном Волтером К. Двайтом, чия студія була біля підніжжя Коледж-Хілл; тож, послуговуючись професійними методами і хімічними препаратами, цей талановитий реставратор одразу ж став до роботи. Старий Аса і його дружина вочевидь були стурбовані через цих дивних візитерів, тому їм належно відшкодували вторгнення у домашній побут.