Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
Тепер міс Челіс і Лоусон здавалися йому якимись іншими, і від їхньої постійної присутності юнак втратив спокій. Філіп був незадоволений собою. Життя не давало йому бажаного, і виникало тривожне відчуття, що він марнує час.
Огрядна француженка швидко здогадалася, які стосунки пов’язують парочку, і повідомила про це Філіпу з грубою прямотою.
— А ви? — поцікавилася вона з посмішкою людини, котра наживалася на хтивості своїх ближніх. — Ви маєте petite amie?[209]
— Ні, — зізнався Філіп, червоніючи.
— А чому ні? C`est de votre age[210].
Юнак здвигнув плечима. У руках він тримав том Верленових віршів і з ним вирушив у мандри. Філіп спробував почитати, але заважала невтамована пристрасть. Він думав про випадкові зв’язки, до яких його схиляв Фланаґан, таємні відвідини будинків у cul-de-sac[211], де у плюшевих вітальнях продавали свої принади розмальовані жінки. Філіп здригнувся. Кинувся на землю, потягнувся, розправляючи кінцівки, наче молода тварина, яка щойно прокинулася, і відчув, що дзюркотлива вода і тополі, що легенько тремтіли від свіжого вітерцю, нестерпно прекрасні. Він закохався в кохання. Хлопець уявляв, як гарячі вуста торкаються його власних, як м’які долоньки обіймають його за шию. Він бачив себе в обіймах Рут Челіс, думав про її темні очі й дивовижно приємну на дотик шкіру; яким дурнем він був, коли дозволив вислизнути з рук такій надзвичайній пригоді. Хіба він не міг спромогтися на те, що зробив Лоусон? Утім, ці думки навідувалися до Філіпа лише тоді, коли він не бачив Рут — коли не міг заснути вночі або ліниво дрімав на березі каналу; побачивши дівчину, він почувався геть інакше — йому не хотілося обіймати її і складно було уявити собі поцілунок. Дивина та й годі. На відстані від Рут Філіп думав про її красу, згадував чарівні очі та вершково-бліде обличчя, а опинившись поруч, помічав лише занадто маленькі груди і трохи попсовані зуби; він не міг відігнати думку про її мозолі. Хлопець не розумів сам себе. Невже він завжди кохатиме лише на відстані, а вада зору, через яку все огидне видається ще гіршим, завадить йому насолоджуватися?
Коли погода змінилася, повідомляючи, що довге літо остаточно закінчилося і всім доведеться повертатися в Париж, Філіп анітрохи не засмутився.
48
Коли Філіп повернувся до «Амітрано», виявилося, що Фанні Прайс там більше не навчається. Вона вже віддала ключ від своєї шафки. Кері поцікавився у місіс Оттер, чи відомо їй, що сталося з дівчиною, і та, здвигнувши плечима, відповіла, що вона, мабуть, повернулася до Англії. Хлопець відчув полегшення. Він вже досхочу наївся її вічно поганого настрою. До того ж Фанні наполегливо давала йому поради, ображалася, якщо він не дослухався до них, і не хотіла зрозуміти, що він уже не почувається таким бовдуром, як на самому початку. Незабаром Філіп остаточно про неї забув. Тепер він малював олійними фарбами й почувався завзято. Хлопець сподівався, що йому вдасться створити щось дійсно вартісне й надіслати наступного року до Салону. Лоусон писав портрет міс Челіс. Дівчина чудово виходила на картинах, і всі юнаки, жертви її чарів, обов’язково малювали її. Від природи Рут була ледачою і полюбляла театральні пози, завдяки чому стала досконалою натурницею; до того ж вона достатньо добре розумілася на техніці живопису і могла дати корисну пораду. Своєю власною роботою дівчина охоче поступалася, адже в мистецтві здебільшого любила життя, яке ведуть митці. Їй подобалися теплі студії, де можна було палити, не рахуючи цигарок, і розповідати низьким приємним голосом про любов до мистецтва і мистецтво любові. Різниці між цими двома поняттями Рут не розуміла.
209
Приятелька (фр.).
210
У вашому віці (фр.).
211
Тупиках (фр.).