Празький цвинтар [без ілюстрацій]

У 1884-му Таксиль, надрукувавши «Любовні походеньки Пія IX», у яких знеславив тоді вже покійного понтифіка, завдав по почуттях ревних католиків вирішального удару. Того ж року діючий понтифік папа Лев XIII видав папське послання «Humanum Genus», котре було «огудою масонському моральному та філософському релятивізму», а видавши послання «Quod Apostolici Muneris», папа «осяйнув» страшезні помилки комуністів та соціалістів, тож наразі йшлося вже про безпосередню націленість на середовище масонів та масонські доктрини, розкриття таємниць, які наводять жах та штовхають на злочини всіх їхніх адептів, бо «це постійне вдавання й прагнення до втаємниченого життя, прив'язування людей намертво, неначе рабів, нехтування чужою волею задля незбагненної для них мети, використання їх як сліпих знарядь у будь-якій справі, а радше — у справжнісінькому лиходійстві, вкладання зброї в їхню смертоносну правицю, залишаючи злочин безкарним, — усі ці свавілля гостро суперечать людській природі». Не згадуючи вже про неприхований релятивізм та натуралізм, притаманні їхнім доктринам, за якими людський розум — єдиний над усім суддя. Такі вимоги мають свої наслідки: понтифікат позбавлено його споконвічної влади, схотіли звести церкву, шлюб перетворили на просту цивільну угоду, позбавили церкву можливості виховувати молодь, віддавши це право світським учителям, і проповідують, що «всі люди мають рівні права й перебувають у цілковито рівних умовах, що за своєю природою кожен — незалежна особистість, що бажання підкорити людей іншій волі, окрім як їхній власній, — це тиранія». Отож для масонів «носієм усіх прав і громадянських обов'язків є народ, чи то пак — держава».