![Празький цвинтар [без ілюстрацій] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/6/7/9/prazkij-cvintar-bez-ilyustracij-download.jpg)
Празький цвинтар [без ілюстрацій]
- Автор: Эко Умберто
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5083-0, 978-966-03-5749-5
- Переводчик: Ю. В. Григоренко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Празький цвинтар [без ілюстрацій]». Краткое содержание книги:
Симоніні спитав про ложу «Le Temple des amis de l'honneur français»:
— A чи важко вступити до масонської ложі?
— Достатньо бути добре матеріально забезпеченим і не жаліти грошей на чималенькі внески. Й завжди бути напоготові прикрити свого побратима. Що ж стосується моралі, то, хоч про неї чимало балакають, одначе головний речник Великої Колегії Статуту був власником борделю на рю де ля Шосе д'Атен, а один з Тридцяти трьох[243] найвпливовіших парижан — шпигун, ба навіть більше — голова розвідки, що, втім, одне й те саме. Такий собі Ебутерн.
— Але як вступають до братства?
— Проходячи обряди! Якби ви лишень знали! Гадки не маю, чи вірять вони насправді у Великого Архітектора Всесвіту[244], про якого багато говорять, але до своїх ритуалів вони ставляться серйозно. Знаєте, через що мені довелося пройти, щоб стати підмайстром?!
Далі Таксиль повів мову про обряди, від яких волосся сторчки ставало.
Симоніні не був певен, що завзятий брехун Таксиль не підбріхує, розповідаючи йому зараз байки. Тож він спитав, чи не здається чоловікові, що він розкриває таємниці, які член таємного товариства повинен ревно оберігати, й що він занадто розписав масонську обрядовість. На те Таксиль невимушено відповів, мовляв, «знаєте, я нікому нічого не винен. Ті телепні мене вигнали».
Видно, і його ворота в тісті через ту нову газету в Монпельє під назвою «Le Midi Républicain», де у першому номері було надруковано листи, в яких висловлювали заохочення й підтримку від різних відомих людей, між яких письменник Віктор Гюґо та політик й історик Луї Блан. Потім ці люди раптом розіслали у промасонські газети листи-заперечення, в яких жалілися, що їхні імена збезчещено. У ложі було проведено безліч слухань, протягом яких Таксиль на свій захист, по-перше, показав оригінали тих листів, а по-друге, пояснив поведінку Гюґо старечим маразмом літньої знаменитості, зіпсувавши свій перший доказ недопустимою образою величі своєї батьківщини та франкмасонського товариства.
Отак Симоніні пригадав, як, власне, під ім'ям Симоніні ж підробив листи Гюґо та Блана. Вочевидь, Таксиль зовсім забув про цей факт. Він так звик брехати, навіть самому собі, що коли згадував про ті листи, його очі світилися щирою вірою так, ніби вони були справжніми. І навіть якщо він кволо пригадував про нотаріуса на ймення Симоніні, навряд чи він пов'язував його з іменем нотаріуса Фурньє.
Втім, Таксиль не приховував своєї глибокої зненависті до своїх колишніх побратимів з ложі, і саме це мало значення.
Симоніні швиденько втямив, що завдяки заохоченій вигадницькій жилці Таксиля той може розпатякати чимало пікантного про Осман-бея. Одначе у його голові вже виринула інша невгасима ідея, яка спочатку була лише непевним відчуттям, інтуїтивним зародком, який згодом виріс у викінчений план, окреслений у всіх деталях.
Під час першої їхньої зустрічі виявилося, що Таксиль ласий попоїсти, тож удаваному нотаріусу спала на думку ідея запросити його до модного ресторанчика «Père Lathuile», де подавали добре відому poulet sauté й не менш добре знані тельбухи по-кайєннському, а про винний льох і говорити зайве: отож, прицмокуючи губами, я спитав, чи не хоче він за певну винагороду написати для якогось видавця мемуари про свою масонську минувшину. Почувши про винагороду, Таксиль надзвичайно захопився цією думкою. Призначивши чоловікові чергову зустріч, Симоніні відразу побіг до падре Берґамаскі.
— Послухайте мене, падре, — мовив він, — маємо тут запеклого антиклерикала, чиї антицерковні книжки вже не продаються, як колись. Поза тим, він чудовий знавець масонського світу, який має зуб на те братство. Варто лише навернути Таксиля у католицьку віру, аби він зрікся своїх антирелігійних творів і почав викривати масонські таємниці, як у ваших, єзуїтських, руках з'явиться невгамовний пропагандист.
— Але ж людина не може навернутися в один мент, лише тому, що ти їй наказав?
— Як на мене, у випадку з Таксилем — це лише питання часу. Достатньо заохотити його любов до розпускання брехливих пліток і переконати його, що він з'явиться на перших шпальтах газет, як цей чолов'яга несподівано змінить свої переконання: пригадуєте, як звали того грека, що, аби залишитися у пам'яті нащадків, спалив храм Артеміди в Ефесі?
243
Верховна рада тридцять третього градусу у Франції — одна з організацій французького масонства, що відповідає за керівництво вищими ступенями Древнього й Прийнятого Шотландського Статуту (один з найпоширеніших масонських статутів, заснований у 1801 році у Чарльстоні (США) братами Джоном Мітчеллом та Фредеріком Дальхо) й підпорядковується Великій ложі Франції.
244
Великий Архітектор Усесвіту (Великий Будівельник Усесвіту) — це концепція уявлень про Бога, яку розглядають християнські теологи. У масонстві — це універсальне та нейтральне позначення Верховної Істоти (згідно з папськими буллами, в яку вірить кожен член братства, але як і в кого саме вірити — це особиста справа кожного з братів, залежно від того, хто якої віри дотримується).