Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Дивно, чому Ліна мені не розказала про нього, — здивувався Нік. — Вона розповідала про багатьох, з ким я мав зустрітися, але про нього ні слова. Треба буде запитати у неї при зустрічі.
Магістр щось хотів відповісти, але тут з-за рогу вискочив Касталатус і перебив його.
— Магістре, там Майстер Ловен закінчив договір та кличе вас до себе.
Вони всі повернулися в кабінет Законника Школи, щоб закінчити справу. Ніка змусили ретельно перечитати довгий договір, написаний на двох сторінках. Він все життя не любив читати договори, але в цей раз втекти від цього не вдалося. З договору він дізнався, що тепер володіє всіма майновими правами на Касталатуса до виплати їм внесеної суми. Зробити вільним бідолаху може в будь-який момент за своїм бажанням. Касталатуса теж змусили перечитати договір. Але було видно, що за радість потрапляння в Школу він міг би підписати ще більше кабальний документ.
— Ну що, ви обидва уважно прочитали договір? — офіційно запитав Майстер Ловен. І коли учні кивнули у відповідь, продовжив: — Тепер підписуйте. Спочатку ти, Ніку. Тепер ти, Касталатусе. Твоя черга, Зонколане, розписатися як свідок. Ну а я скріплю цей договір підписом та печаткою Школи.
Підписавши і поставивши печатку, Майстер Ловен простягнув Ніку договір. Учень не був упевнений у збереженні такого важливого документа, тому передав його на зберігання Зонколану. На душі було трохи бридко — огидно відчувати себе власником іншої людини.
— Так, ви двоє, бігом до себе в кімнати, залишите там свої документи, візьмете письмове приладдя і на третє заняття. А я зостануся, мені ще треба поговорити з Майстром Ловеном, — сказав суворо Зонколан та виштовхав учнів за двері.
Останнє на цей день заняття було першим з Загальної магії. Проводив його так само сам директор. Нові учні із захопленням ловили кожне слово викладача. Нік, навпаки, займався тільки тим, що боровся з бажанням поспати. Більшу частину того, що розповідав Магістр Хеган, він уже знав із занять з Ліною, тому листи для записів у нього залишалися чистими. Періодично він все-таки провалювався в напівдрімоту, за що отримав зауваження від директора. Але врешті-решт в голові прозвучали срібні передзвони, що сповістили про те, що муки на сьогодні закінчені.
Молодь обурювалася, що так швидко завершилися сьогодні заняття, а Нік вже крокував до себе. До обіду залишалося ще трохи часу, й він хотів відпочити, але не судилося. Відчинилися двері і в кімнату увірвався товстун Матотору, а з-за його спини визирав переляканий Касталатус, що не наважився зайти в кімнату.
— Господи, Матотору, що тобі від мене треба? — спитав він, не відриваючи голови від подушки.
— Ніку, вставай. Там обід скоро почнеться. Давай швидше, — скоромовкою проговорив товстун.
— А ти, бідний, без мене не міг ніяк впоратися з цим? — відповів Нік, намагаючись підняти своє тіло з ліжка.
— Ну ти чого? — образився учень. — Я ж бачив, що вранці ти не встиг нормально поїсти. Цього разу вирішив, що треба вчасно прийти й гарно наїстися.
— Гаразд, не ображайся. Спасибі, що зайшов. А то дійсно я б проспав обід, — глянув на не розібрані валізи і зрозумів, що переодягнутися не вийде. — Слухай, Матотору, а де тут можна речі попрасувати? А то мені якось набридло ходити в одному і тому ж четвертий день.