Мати все
- Автор: Дашвар Люко
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0917-9
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Мати все». Краткое содержание книги:
Історія професорської доньки у якої було все: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, вдосталь грошей — ідеальне життя. Але як всі прекрасно знають — «багаті теж плачуть». Підступ і брехня — ось на чому «авторитарна» мати побудувала родинну ідилію.
Все життя Іветта присвятила хворому синові Платону. Старша дочка Ліда змушена, як і мати, доглядати за братом, жертвуючи всім. А мати вирішила купити сину живу ляльку, яка б задовольняла природні потреби юнака. Так у родині з`явилася Рая, і… Світло однієї любові розігнало морок іншої.
Саме тепер Ліда дізналася, що Платон і сільське дівча не єдині маріонетки в руках Іветти!
Вона не чула, як Платон сказав: «Лідо, я не хочу, щоб ти спала на підлозі! Іди до мене на ліжко. Я спатиму, а ти розповідатимеш мені про тата…», не бачила, як брат зіскочив з ліжка, присів біля неї, задумався: «Лідо, скажи: щоб розповідати про тата, тобі треба побачити його?» Як не дочекався відповіді, відчинив двері кімнати і спокійно оголосив:
— Ліда пішла до тата. Коли вона повернеться, мамо?
Ангеліна зойкнула і кинулася до Ліди. Іветта пополотніла, учепилася за стіл, важко підвелася.
— Платоне, — усміхнулася, долаючи тваринний страх. — Допоможи мені, синочку, дійти до спальні. А краще піди туди і знайди мої… окуляри.
— Ти не відповіла про Ліду, — насупився Платон.
— Треба ж роздивитися… Іди скоріш… Мені потрібні окуляри.
Платон слухняно кивнув, поплентався до материної спальні.
З його кімнати вискочила перелякана Ангеліна.
— Святі-грішні… Непритомна! Води відійшли…
Іветта зиркнула в бік спальні, стрімко подалася до няньки, ухопила за руку.
— Припини верещати, Ангеліночко! Ти налякаєш Платона! Я зараз зроблю йому укол. Хай краще спить. Викликай «швидку»! Негайно! Чого стоїш? Не вистачало ще, щоби Платон повернувся!
— А Стасові… дзвонити?
— «Швидку»!
— Зараз, зараз… — нянька вхопила телефон, побігла з ним на кухню: води, рушник, нашатир, «103» похапцем набирає. — Алло! «Швидка»?..
Якби нянька й зателефонувала до нової Лідиної оселі, Стаса однаково не застала б. Він повернувся близько дев'ятої вечора, коли «швидка» вже доставила Ліду до пологового будинку інституту педіатрії, акушерства і гінекології на Мануїльського, де за дзвінком Іветти найкращі з кращих терміново зібралися рятувати породіллю і плід. Спочатку затримався в супермаркеті. Накупив горілки і пива, бо «розписувати пульку» на тверезу голову його відучили ще в інституті. Потім заїхав за Олегом, приятелем ще зі студентських часів, — контачили рідко, але вже як контачили, то так потужно, що й перед смертю буде що згадати. З ним удвох — аж на Нивки. На Нивках брати Козелецькі. Якщо не п'яні чи у баб, то прекрасні партнери….Ян і Ярик Козелецькі цілком випадково виявилися тверезими і на місці.
На дев'яту вечора четверо окупували вітальню, покидали цигарки на стіл, наповнили чарки і збуджено проковтнули по першій у передчутті азартної безсонної ночі.
— Дружина не повернеться? — запитав Ян. Кивнув на нове, ще в целофані, ліжечко для немовляти, завалене пакунками З пелюшками-памперсами. Стояло посеред вітальні, чекало — постійного місця, теплого дитячого тільця.
— У матері залишилася, — відповів Стас, хоча й не був цього певен. Замислився. Вимкнув домашній телефон. І мобільний. Запропонував: — До десятої куримо на балконі. Після десятої Ліда точно не повернеться… Тоді можна і тут…
Перед світанком п'яний Олег здивовано подивився на недопалок у своїй руці, перевів погляд на дитяче ліжечко і запропонував:
— Стасе… Може, ми б тут не курили? Твоя Ліда ж вагітна…
— Вивітриться, — пробурмотів Стас, не відриваючи від карт зосередженого, напруженого погляду.
О сьомій ранку брати Козелецькі позичили в Стаса сотню на таксі, позабирали порожні гаманці й подалися додому: гра завжди закінчується разом із грошима. Олег зварив собі та млявому Стасові кави, повідчиняв вікна і вирішив перекантуватися в приятеля до восьмої, щоби просто від нього — на роботу.
— Ліді привіт, — сказав, коли вже йшов. — І телефони ввімкни. А що, як вона телефонувала?
— Не треба так перейматися через мою дружину, — роздратувався Стас. — Заведи свою і переймайся.
Але телефони ввімкнув. Зачинився у душі. Мужньо ганяв кров контрастом, аж доки не прийшов до тями й не повірив, що зможе дійти до «тойоти», сісти за кермо і без пригод дістатися до складів у Вишгороді, в одному з яких розташовувався офіс Дезінфікатора.
О дев'ятій ранку суперечливий — бездоганна борідка на пом'ятій пиці, дорогі парфуми впереміш із перегаром, що народжували апокаліптичні пахощі, — Стас вийшов із під'їзду і… наскочив на Ангеліну, яка саме бігла на нього.
— А… Добра пані, — набундючився. — Печива принесли?
Ангеліна вигнула вуста злою підковою і мовчки пішла на Стаса.
— Так, тітко… Не схожі ви на добру пані, — роздратувався Дезінфікатор. — Чого вам?
Ангеліна раптом схлипнула, перехрестилася, заколотила кулаками по Стасових грудях.
— Де ти був, Стасику?! Де ти був усю ніч, пройдисвіте?! Не міг Лідусю вчора почекати трохи? Чи сам по ту ляльку кляту збігати? А? Сидить він весь час у машині, наче засватаний! Не зайде ніколи! Лідусі не допоможе! Оце на тобі гріх! На тобі! Я усю ніч телефонувала! Чому не відповідав?