Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

2) пенсії. У ч. 1 ст. 1215 ЦК прямо зазначається на те, що ця стаття поширюється на безпідставно виплачені пенсії. Але ж переважно перед цим правилом застосовується частина перша ст. 103 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [161], відповідно до якої стягненню на підставі рішення органу соціального забезпечення підлягають суми пенсій, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку. При цьому термін «зловживання» визначається досить широко, зокрема, як подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї. Отже, безпідставно виплачена сума пенсії у зв’язку з лічильною помилкою не стягується;

3) допомоги. Ідеться про всі види допомоги, що виплачуються в порядку загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також інші види допомоги (в тому числі і ті, що виплачуються роботодавцем за заявами працівників). Закони «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112] і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» [125] не встановлюють будь-яких правил щодо повернення безпідставно отриманих страхових виплат. Тому до цих відносин прямо застосовується ст. 1215 ЦК. Частина 3 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [114] встановлює спеціальні правила про повернення безпідставно отриманих допомоги по безробіттю та інших виплат, передбачених цим Законом, що виключає застосування до таких відносин ст. 1215 ЦК. Частина 3 ст. 36 цього Закону покладає на застрахованого обов’язок повернути суми виплаченого забезпечення і вартість наданих послуг, якщо вони були виплачені внаслідок умисного невиконання застрахованим своїх обов’язків (щодо надання відомостей про обставини, які впливають на право отримання забезпечення та відповідних соціальних послуг). Такий самий обов’язок покладається на застрахованого у разі «зловживання ними» (обов’язками). Це є один із випадків, коли в законі допущена очевидна помилка. Зловживати обов’язками не можна, бо зловживання взагалі можливе лише у сфері, де особі надаються певні можливості, в тому числі і правові. З огляду на припустимість врахування при тлумаченні актів законодавства якості нормативного матеріалу, наведене положення ч. З ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» має тлумачитись так: підставою повернення застрахованим отриманих сум допомоги або вартості отриманих соціальних послуг є зловживання з боку застрахованого, унаслідок якого виплата забезпечення чи надання соціальних послуг здійснювались без достатньої правової підстави.