Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
ГЛАВА 84 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО СПАДКУВАННЯ
Стаття 1216. Поняття спадкування
1. Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
1. У зв’язку зі смертю фізичної особи значна частина її прав та обов’язків припиняється. Припиняються права і обов’язки публічного характеру, що не мають майнового змісту, припиняються майнові права та обов’язки, що мають майновий зміст, але нерозривно пов’язані з особою померлого. Але переважна більшість майнових прав та обов’язків у зв’язку зі смертю фізичної особи не припиняються, а переходять в порядку правонаступництва (спадкування).
2. Момент переходу прав та обов’язків в порядку спадкування законом визначається як час відкриття спадщини. З цього моменту права та обов’язки спадкодавця належать спадкоємцеві (ч. 5 ст. 1268 ЦК). Це стосується і спадкування дітьми спадкоємця, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після його смерті. Справа в тому, що суб’єктивне право ніколи не існує без суб’єкта. Смерть управненої особи позбавляє її цивільної правоздатності (ч. 4 ст. 25 ЦК). Після смерті цієї особи її права та обов’язки, що переходять в порядку спадкування, певний час залишаються в стані, коли їх суб’єкт є невизначеним. Визначення цього суб’єкта в порядку, який встановлено законодавством, означає, що він набув відповідних прав та прийняв на себе відповідні обов’язки з моменту смерті спадкодавця, оскільки цивільна правоздатність останнього припинилась як раз в цей момент (ч. 4 ст. 25 ЦК), а суб’єктивні цивільні права та обов’язки не можуть залишатись без суб’єкта.
3. Із ст. 1216 ЦК випливають найбільш загальні визначення понять спадкування, спадщини, спадкодавця, спадкоємця. Спадкування — це система правовідносин, в межах яких здійснюється перехід, у тому числі належне оформлення прав та обов’язків. Цей перехід може здійснюватись в найпростіших правових формах. Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від спадщини. Тут бездіяльність особи, яка проживала разом із спадкодавцем (незалежно від волі цієї особи), визнається юридичним фактом, що тягне перехід спадщини до цієї особи. В інших випадках у процесі переходу спадщини до спадкоємця виникають складні правовідносини з участю спадкоємців, нотаріуса, суду, державної виконавчої служби.
Спадщина — це сукупність прав та обов’язків, що переходять у порядку спадкування.
Спадкодавець — це особа, яка померла та від якої до спадкоємців переходять її права та обов’язки.
Спадкоємці — це особи, до яких у порядку спадкування переходять права та обов’язки спадкодавця.
Стаття 1217. Види спадкування
1. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
1. Відповідно до ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно з ч. 3 ст. 1277 ЦК відумерла спадщина також «переходить» (у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини). Проте такий перехід прав та обов’язків, що складають спадщину, не є спадкуванням, оскільки територіальні громади можуть бути спадкоємцями тільки за заповітом (ч. 2 ст. 1222 ЦК) і не можуть бути спадкоємцями за законом. Тому до відносин з приводу переходу відумерлого майна до територіальних громад положення книги шостої Цивільного кодексу «Спадкове право» можуть застосовуватись лише за аналогією (крім ч. 3 ст. 1277 ЦК, яка застосовується до правовідносин щодо відумерлого майна прямо).
Стаття 1218. Склад спадщини
1. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
1. Звертає на себе увагу та обставина, що в ст. 1218 ЦК, як і в ст. 1216 ЦК, не зазначається на перехід у порядку спадкування цивільних прав та обов’язків. Зазначення в п. 4 ст. 1219 ЦК про право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, які не входять до складу спадщини, свідчить про те, що взагалі законодавець визнає такими, що входять до складу спадщини, усі права та обов’язки, які на момент відкриття спадщини належали спадкодавцеві і не припинилися внаслідок його смерті, незалежно від їх галузевої належності.
Цей висновок підтверджується абзацом четвертим ч. 12.3 ст. 12 Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» [123], із якого випливає, що податкові зобов’язання і податковий борг спадкуються. Спадкуються і вимоги спадкодавця до бюджетів та державних цільових фондів, що виникли внаслідок безпідставної або надмірної сплати чи безпідставного або надмірного стягнення податків та обов’язкових зборів. Відповідно до п. З частини першої ст. 37 Закону «Про виконавче провадження» [100] у разі смерті або оголошення померлим стягувана або боржника-сторони виконавчого провадження виконавче провадження підлягає закінченню тільки у випадках, якщо виконання обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. У решті випадків правонаступництво, в тому числі і в порядку спадкування, допускається.