Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Критерії, за допомогою яких здійснюється розмежування прав та обов’язків, що спадкуються, від тих прав та обов’язків (будь-якої галузевої належності), що не спадкуються, встановлені ст. 608 ЦК: обов’язки спадкуються, якщо вони можуть бути виконані іншою особою; права спадкуються, якщо вони не є нерозривно пов’язаними з особою управненого. До прав та обов’язків, що не є цивільними, ст. 608 ЦК має застосовуватись за аналогією.
3. Питання про співвідношення ст. 1218 ЦК, з одного боку, і ст. 1219, 1225 — 1231 ЦК, що встановлюють особливості спадкування окремих видів майна, — з іншого боку, будуть розглядатися в коментарях до цих статей.
Стаття 1219. Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини
1. Не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
1. Стаття 1218 ЦК встановлює загальне правило про належність до спадщини всіх прав та обов’язків, які на момент відкриття спадщини належали спадкодавцеві і не припинились внаслідок смерті. Стаття 1219 ЦК містить перелік тих прав та обов’язків, які вважаються нерозривно пов’язаними з особою спадкодавця, а тому не можуть входити до складу спадщини.
2. Особисті немайнові права визнаються тісно пов’язаними з фізичною особою (ч. 3 ст. 269 ЦК). Тому вони не входять до складу спадщини. Відповідно до ч. 4 ст. 269 ЦК особистими немайновими правами особа володіє довічно. Це положення стосується особистих немайнових прав, які визнаються цивільними. Що стосується п. 1 ст. 1218 ЦК, то його чинність поширюється на всі особисті немайнові права (в тому числі і такі, що мають публічно-правовий зміст). Виключення особистих немайнових прав зі складу спадщини викликало необхідність у встановленні спеціальних правил, наприклад, про використання імені померлого в певних випадках лише за згодою близьких родичів (ч. 2 ст. 296 ЦК). Якщо ж спеціальні правила не встановлені, спадкоємці не отримують права на захист немайнових прав спадкодавця. Звичайно, ставити питання про спадкування особистих немайнових прав було б некоректним. Але ж захист честі та гідності померлого членами сім’ї та близькими родичами померлого зачіпає інтереси останніх. Тому ці особи можуть пред’явити позов на захист своїх інтересів, як це передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК (але вступити в судовий процес, який було відкрито за позовом померлого про захист особистих немайнових прав, зазначені особи не зможуть у зв’язку з відсутністю правонаступництва). Слід також звернути увагу, що захист інтересів членів сім’ї померлого можливий також з посиланням на п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яким визнається право особи на повагу до її сімейного життя. Це положення за своїм змістом є більш широким, ніж правила ст. 291 ЦК про право на сім’ю.
3. Відповідно до загального правила п. 2 ст. 1219 ЦК до складу спадщини не входить право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян. Доцільно звернути увагу на те, що в п. 2 ст. 1219 ЦК законодавець не дотримується класифікації юридичних осіб, яка дана ним у ст. 83 ЦК та відповідно до якої об’єднання громадян є лише одним із видів непідприємницьких товариств. Прямо передбачається можливість установлення іншого (можливості спадкування такого права) не тільки законом, а й установчими документами. Навіть із цим застереженням п. 2 ст. 1219 ЦК є занадто жорстким. Стосовно господарських товариств, створених однією особою (ч. 2 ст. 114 ЦК), це положення означає неможливість їх подальшого існування і необхідність їх припинення. Це завдає шкоди економіці країни. Проте до внесення змін до Цивільного кодексу п. 2 ст. 1219 ЦК не може не застосовуватись до таких товариств, як і до всіх інших. Частина 5 ст. 147 ЦК розширила можливості спадкування частки в статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю. Якщо ст. 55 Закону «Про господарські товариства» [42] давала спадкоємцям переважне право на вступ до товариства, то відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК спадкується право на частку в статутному капіталі, а отже, і право на участь у товаристві. Лише статутом товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що перехід частки в статутному капіталі до спадкоємців допускається за згодою інших учасників товариства. Право на участь в акціонерних товариствах спадкується, оскільки спадкується право власності на акції.