Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
Засуджені до арешту забезпечуються триразовим гарячим харчуванням за рахунок держави згідно із затвердженими нормами добового забезпечення продуктами харчування для осіб, які тримаються в приміщеннях камерного типу, виправних колоній максимального рівня безпеки та арештних домах (норма № 4):
Закінчення таблиці
Засудженим, які палять і забезпечуються продуктами харчування за нормою № 4, видається 6 цигарок VI класу на добу та 3 коробки сірників на місяць (на одну особу).
6. Адміністрація арештного дому зобов’язана забезпечувати охорону здоров’я засуджених, розвивати матеріально-технічну базу і соціальну сферу арештних домів. Вона несе відповідальність за виконання встановлених санітарно-гігієнічних і протиепідемічних вимог.
Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту
1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення.
2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходи стягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десяти діб.
3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодо осіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.
1. Заохочення і стягнення використовують як інструмент стимулювання належної поведінки засуджених до арешту в період відбування покарання. Заохочення у даному разі розглядається як усунення окремих обмежень, пов’язаних з покаранням. Єдиною підставою застосування до особи заходу заохочення є її сумлінна поведінка. Чесне ставлення до праці при цьому, на відміну від порядку виконання-відбування покарання у виді позбавлення волі, не вимагається, хоча добросовісна участь у безоплатних роботах береться до уваги при вирішенні питання про заохочення.
2. Вид заохочення має відповідати характеру та тривалості сумлінної поведінки засудженого. Якщо засуджений під час відбування покарання допускав порушення встановленого порядку та має стягнення, то доцільно застосовувати до нього насамперед такий захід заохочення, як дострокове зняття раніше накладеного стягнення.
3. Під сумлінною поведінкою розуміється точне й неухильне виконання засудженим вимог режиму та правил поведінки, встановлених внутрішніх розпорядком дня в установі. При цьому враховується й коректне поводження з представниками адміністрації арештного дому, іншими особами, які відвідують установу, а також з іншими засудженими. Накладені раніше стягнення, що були зняті або погашені у встановленому законом порядку, не перешкоджають оцінці поведінки засудженого як сумлінної.
4. Заохочення у виді подяки полягає в моральному схваленні вчинку людини, у висловленні йому похвали за сумлінну поведінку. Зазвичай, подяку оголошують перед строєм засуджених або на зібранні.
5. Особливість такого заходу заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення, полягає в тому, що при його застосуванні засуджений не отримує якихось пільг, а лише звільняється від тих обмежень, які він відчув у зв’язку з фактом застосування до нього стягнення.
6. Стягнення являє собою захід виховного впливу, що виражається у накладенні додаткових обмежень на засудженого. Єдиною підставою накладення стягнення є порушення засудженим порядку та умов відбування покарання, що означає невідповідність поведінки засудженого вимогам внутрішнього розпорядку, тобто, порушення режиму відбування покарання, встановленого в арештному домі. При цьому стягнення має відповідати характеру й тяжкості допущеного засудженим порушення.
7. Закон передбачає два види стягнення, що можуть бути застосовані до засуджених, які відбувають покарання у виді арешту: догана й поміщення в карцер строком до десяти діб.
Призначення стягнення у вигляді догани полягає в тому, щоб звернути увагу засудженого, який порушив вимоги режиму, на неприпустимість подібної поведінки в подальшому. У застосуванні цього заходу стягнення виражається негативна оцінка адміністрації арештного дому поведінки засудженого. Засудженого попереджують, що в разі вчинення іншого проступку до нього буде застосоване більш суворе стягнення. Застосування стягнення у вигляді догани не пов'язане з якимись відчутними позбавленнями чи обмеженнями, як це має місце при реалізації інших заходів стягнення.