Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Стриманість, скутість, сором’язливість, непрямолінійність, лукавство, вичавлена через силу ввічливість — усе це в дусі англійців і, як ви можете мені закинути, не дуже дивує. Та задумайтеся на хвильку, хто бере участь у шоу «Великий Брат»? Люди, які подаються на шоу і проходять кастинг дуже хочуть виставлятися на показ публіці — двадцять чотири години на день, дев’ять тижнів, з повною відсутністю приватності — навіть у туалеті і душі — не кажучи вже про виконання ідіотських та принизливих завдань.
Це не просто собі звичайні люди, вони — щонайвідвертіші ексгібіціоністи на всю Англію! Найбезсоромніші, найнахабніші, найбільш спраглі уваги, найменш скуті особи, яких вам тільки пощастить надибати. Все ж поведінка на шоу перебуває здебільшого у полі типової англійської стриманості, скутості, неоковирності та незґрабності. Вони порушують правила, тільки коли понапиваються, власне, вони напиваються, щоб узаконити порушення правил[60], але навіть тоді є межі, яких нізащо не переступлять.
Мені шоу «Великий Брат» бачиться як успішна проба на тривкість «правил англійськості». Якщо вже ярі ексгібіціоністи з «Великого Брата» коряться правилам англійськості, то як же глибоко вони в’їлися у свідомість пересічного англійця!
Правила читання
Любов англійців до слів в тій чи іншій формі посідає почесне місце в більшості переліків «визначальних національних рис», які мені довелося перечитати у процесі роботи над цим дослідженням. Колосальна кількість тих переліків тільки зайвий раз доводить, що у відповідь на хитке становище ідентичності ми складаємо списки — так би мовити, закидаємо проблему словами. Започаткував тренд спискоскладання Джордж Орвел, і тепер всі, кому не ліньки, пишуть списки!
Джеремі Паксман, вписавши у свій орвелівський список категоріальних рис англійськості «кросворди та шаради», назвав англійців «народом, зацикленим на словах». Проаргументував він це тим, що ми випускаємо феноменальну кількість друкованої продукції (100 000 книжок щороку), що в нас газет на душу населення більше, ніж будь-де у світі, що в нас «безперервний потік листів у редакцію», що в нас «невгамовний апетит» до всіх форм вербальних ігор та головоломок, що в нас процвітають всі театри та книжкові крамниці.
Я би ще додала, що рейтинг читання, як свідчать результати всенародних опитувань про улюблені хобі англійців, в нас куди вищий навіть за захмарні показники ЗС та садівництва. Понад 80 відсотків англійців також регулярно читають щоденну газету. Всім відома наша пристрасть до словесних ігор та вербальних шарад, та варто уточнити, що усім невербальним хобі та заняттям, як-от рибальство, колекціонування марок, споглядання поїздів, спостереження за пташками, прогулянки, спорт, домашні тварини, флористика, в’язання і розведення голубів, ми присвятили як мінімум одне спеціалізоване друковане видання. Популярніші хобі можуть мати й з півдюжини щотижневих чи щомісячних видань, не кажучи вже про спеціалізовані сайти! Тож хобі ми «любимо» теоретично, а не «практично»!
Читання «на троні»
Читаємо ми безперервно — будь-коли і будь-де. У багатьох англійських домівках практикують ще й те, що я називаю «читанням на троні»: кіпи книжок та журналів розкидані довкола унітазу або й ще краще — розставлені акуратно у спеціально обладнаних скринях чи на поличках, — все, щоб читати, сидячи в туалеті. Багато англійців, особливо чоловіки, взагалі не можуть випорожнитися, якщо нема що почитати у процесі. Якщо немає відповідного читання, то вони беруться за інструкцію до рідкого мила або етикетки на освіжувачі повітря.
Один мій приятель-цинік зауважив, що любов до слів тут може бути другорядною, а вся суть у закрепах, та мене його теорія не переконала. Часто кажуть, що англійці надто вже переймаються своїми тельбухами, а судячи із вмісту шафок у ванній кімнаті (так, я завжди зазираю у шафки, а ви хіба ні?) і аптечок, у прагненні до якогось сумнівного балансу між твердістю та м’якістю, таки справді зловживають засобами від закрепів та проносів. Та чи ми більше зациклені, ніж німці? Ми, на відміну від них, не встановлюємо унітази з плоским дном, щоб потім ретельно інспектувати склад фекалій (принаймні я думаю, що вони саме для цього: іншого логічного призначення тим плоскодонкам я не бачу). По суті, звичка читати на троні свідчить про те, що нас бентежить процес дефекації: ми краще сконцентруємося на словах, аніж зосередимося уважно (по-німецьки? анально?) на продуктах життєдіяльності. Та може бути й так, що це ще один вияв англійського лукавства.