Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Тим не менше, тема закупів у розділі про «роботу» вас би точно збила з пантелику. На думку більшості, закупи — це не «робота». Між теорією та практикою закупів лежить колосальна прірва — абстрактне уявлення про шопінг та реальний похід магазинами дуже відрізняються.[63]
Дискусії на тему «шопінгу» — в медіа, серед науковців, експертів та й просто у буденних розмовах — зазвичай зосереджені на гедоністичному, матеріалістичному та індивідуалістському баченні закупів. Ми говоримо про шопоголіків, про «терапевтичну дію шопінгу», про силу реклами, про те, що люди витрачають купу грошей, яких у них насправді нема, на непотрібні речі, про гламурні романи про «секс і шопінг», про шопінг без обмежень, про закупи як насолоду, про закупи як хобі.
Зрідка закупи такими і є. Однак для більшості людей, за винятком дуже заможних або дуже молодих, щоденний досвід закупів мало скидається на ідилічну картинку бездумного гедонізму. У магазини ми переважно ходимо, щоб поповнити «запаси провізії» — купити товари першої необхідності, на кшталт продуктів, напоїв, порошку для прання, туалетного паперу, жарівок, зубної пасти і т. д. У цьому процесі не більше матеріалістичного гедонізму, ніж у збиральництві та мисливстві наших пращурів. Закупи — це не робота у звиклому значенні «виробництва», це радше форма «споживання», а люди, які зайняті процесом, — «споживачі». Одначе, для багатьох покупців процес закупів можна прирівняти до роботи в сенсі «надання послуг», і вони виконують її безкоштовно.
З іншого боку, закупи можуть бути приємним заняттям — навіть для тих, хто вбачає у вилазках до магазину лише виснажливу рутину. (Згідно з недавнім опитуванням 72 відсотки англійців зізналися, що впродовж останнього місяця «ходили на закупи заради розваги».) У неформальних розмовах з покупцями з’ясувалося, що більшість розмежовує «рутинні» закупи і шопінг «для розваги» — необхідне і приємне, робоче і відпочинкове.
Власне, якщо я запитувала про закупи, попередньо не уточнивши конкретно, що маю на увазі, то мене часто перепитували, який вид шопінгу я маю на увазі (одна жінка навіть запитала: «Ви маєте на увазі похід за консервованою квасолею-підгузками чи дівчачий рейд магазинами?») Подекуди з відповідей було зрозуміло, що респонденти вирішили, ніби я цікавлюся або тим, або іншим видом закупів. Часто це залежало від локації, де відбувалося інтерв’ю: в супермаркетах люди думали, що я маю на увазі «рутинні» закупи, але вже в магазинах одягу, антикваріату чи садового приладдя ті самі люди думали, що я питаюся про шопінг «для розваги». Вік респондентів теж немало важить: підлітки, студенти та двадцятилітня юнь схильні вважати, що питання про «шопінг» стосується розважальних / відпочинкових / веселих аспектів, а старші люди радше зосереджувалися на рутинних / буденних / продовольчих аспектах закупів.
Чоловічі та жіночі правила закупів
Розрізнення за статевою ознакою теж значне: чоловіки рідше схильні розмежовувати різні види шопінгу і менш охоче визнають, що їм подобається ходити на закупи, навіть заради розваги. У дорослих англійців є неписане правило, яке суворо забороняє тішитися закупами чи принаймні показувати, що їм до вподоби процес. Побутує думка, що тішитися процесом — це ознака жіночості. По-чоловічому треба будь-які закупи, навіть коли задля забави купуєш щось розкішне, виконувати як місію — її треба просто пережити і за жодних обставин нею не можна насолоджуватися. Жінки ж здебільшого навпаки охочіше зізнаються, що люблять ходити на закупи «для розваги», а дехто навіть каже, що і «буденний» шопінг їм цілком до вподоби. Буває, що жінки пишаються тим, що вміють добре давати раду зі щоденними закупами. Певна річ, є чоловіки та жінки, які не вписуються в ці рамки. Однак, це радше девіантне відхилення від норми, і вони самі визнають свою інакшість.
Правила, які внормовують процедуру закупів, також прописують, як чоловікам та жінками слід поводитися під час походів до крамниць. Я їх називаю правилами «мисливців / збирачів»: чоловіки, якщо їх таки вдасться заволочити до магазину, мають поводитися як мисливці; жінки ж мають обрати стратегію збиральниць.
Чоловічий шопінг (чи, якщо точніше, маскулінний шопінг) теологічний: обираєш жертву, а тоді рішуче і прицільно полюєш на неї. Жіночий шопінг (фемінний) — більш гнучкий, більш оптимістичний: ходиш туди-сюди, приглядаєшся до асортименту; приблизно знаєш, що потрібно, але як трапиться щось краще або акційне, то можна й передумати.