Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:

Коли відомий юрист-міжнародник Філіп Сендс отримав запрошення прочитати для студентів-юристів лекцію у Львові, то вирішив, що це також нагода відкрити місто свого дідуся, який не любив розповідати про минуле.
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
1 ... 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 195
Перейти на страницу:

— Mein lieber Малапарте, — таким словами звернувся Франк в романі Малапарте. — Німецький народ став жертвою бридкого наклепу. Ми не є родом убивць… Ваш обов’язок, як чесної та справедливої людини, розповісти правду. Ви з чистою совістю можете казати, що німці у Польщі — це велика, мирна й активна родина… Що Польща — вірний німецький дім.

— А як же євреї? — спитав Малапарте.

— Зауважте! — вигукнув Людвіг Фішер, губернатор Варшави. — Понад півтора мільйони євреїв тепер живуть на такому ж просторі, де перед війною проживало триста тисяч людей».

— Євреям подобається так жити, — сміючись вигукнув Франковий керівник відділу преси Еміль Гасснер.

— Ми не можемо змусити їх жити інакше, — пояснив Франк.

— Це суперечило б праву нації на самовизначення, — з посмішкою висловився Малапарте.

Франк визнав, що простір, де у Варшаві живуть євреї, є трохи обмеженим, втім, «гидота», в якій вони живуть — це їхнє природне середовище.

— Кажуть, що вони помирають, як щури, — додав він, розуміючи, що ці слова можуть неправильно зрозуміти. І уточнив, що це «всього лиш констатація факту».

Тема розмови перейшла на дітей.

— Який рівень дитячої смертності у варшавському гетто? — спитали губернатора Фішера.

— П’ятдесят чотири відсотки, — перебив Франк, демонструючи неабияку точність. Євреї — дегенерати; вони, на відміну від німців, не знають, як піклуватися про дітей. Однак за межами Польщі формується погане враження, і на це потрібно зреагувати.

— Якщо вірити британським і американським газетам, німці тільки те і роблять у Польщі, що зранку до вечора вбивають євреїв, — продовжив він. — Але ж ви вже пробули у Польщі більше місяця, і, мабуть, не можете сказати, що бачили, як з єврейської голови впала хоча б одна волосинка.

Малапарте не занотував відповіді, коли Франк підняв келиха з богемського кришталю, наповненого темно-червоним Türkischblut.

— Пийте, не бійтесь, дорогенький Малапарте, це не єврейська кров[36]. Prosit!

Ми почали говорити про варшавське гетто, розташоване неподалік.

— Всередині гетто вони мають повну свободу, — пояснював Франк. — Я нікого не переслідую.

Він нікого і не вбивав.

— Це не німецький метод — вбивати євреїв. Такі дії були б марнуванням часу і сил. Ми депортуємо їх до Польщі і замикаємо у гетто. Там вони можуть робити все, що завгодно. В межах польських гетто вони живуть, наче у вільній республіці.

Тут у Франка виникла ідея.

— Чи ви бачили, як виглядає гетто, дорогий Малапарте?

97

Я придбав примірник першого видання «Капут» італійською, і переконався, що англійський переклад відповідав текстові оригіналу, де Малапарте описав цей гіпотетичний візит до варшавського гетто.

Хоч я вже переконався, що слова Курціо Малапарте не слід сприймати за щиру правду, про його екскурсію варто переповісти. Малапарте пише, що він виїхав з Бельведерського палацу, сидячи у першому автомобілі з фрау Вехтер і генерал-губернатором Франком, за ними їхала друга машина, в якій були фрау Франк і Макс Шмелінг, інші гості поїхали ще двома автомобілями. Біля входу до «забороненого міста», перед брамою у стіні з червоної цегли, яку німці збудували навколо гетто, машини зупинилися і усі повиходили.

— Бачите цю стіну? — спитав мене Франк. — Чи схожа вона на жахливу бетонну стіну, наїжачену кулеметами, про яку пишуть британські і американські газети? — Тоді весело додав: — Жалюгідні євреї усі мають хворі легені. В кожному разі, ця стіна захищає їх від вітру…

— І все-таки, — сказав сміючись Франк, — хоч виходити за межі гетто заборонено під страхом смерті, євреї заходять і виходять звідси, коли захочуть.

— Через стіну?

— Та ні, — відповів Франк, — вони вилазять звідси через щурячі нори, які вони риють вночі під стіною, а вдень присипають землею і листям. Вони виповзають крізь ці нори і йдуть до міста, аби купити собі їжу та одяг. Чорний ринок у гетто функціонує головно через ці нори. Час від часу один із пацюків потрапляє у пастку; це діти віком не більше як вісім-дев’ять років. Вони ризикують своїм життям, демонструючи справжній спортивний дух, як у крикеті, nicht wahr?

— Вони ризикують життям? — крикнув я.

— Назагал, — відповів Франк, — нічим більше вони не ризикують.

— І ви називаєте це крикетом?

— Саме так. Кожна гра має свій набір правил.

вернуться

36

Тут Ганс Франк обігрує назву вина: Türkischblut — турецька кров.

1 ... 105 106 107 108 109 110 111 112 113 ... 195
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)