Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

— У Кракові, — сказала фрау Вехтер, — мій чоловік побудував стіну у східному стилі, з елегантними вигинами і прекрасними зубцями нагорі. Звісно ж, краківським євреям немає на що нарікати. Вишукана стіна у єврейському стилі.

Усі розсміялися, притоптуючи ногами замерзлий сніг.

— Ruhe — Тихо! — прокричав солдат, який за кілька кроків від нас, з рушницею напоготові, припав коліном за купою снігу. Інший солдат, що присів позаду нього і дивився через плече свого товариша, раптом вистрілив. Куля влучила у стіну, трохи вище нори.

— Промазав! — весело зреагував солдат, посилаючи новий патрон у патронник.

Франк підійшов до військових і спитав їх, в кого вони стріляють.

— У пацюка, — відповіли вони, голосно сміючись.

— У пацюка? Ach, so! — сказав Франк, стаючи на коліно і дивлячись через солдатське плече.

Ми теж підійшли ближче. Дами сміялися і верещали, припіднімаючи до колін свої спідниці, як вони це роблять, коли почують, що десь поблизу є миші.

— Де він? Де пацюк? — спитала фрау Бріґіт Франк.

— Він у пастці, — сміючись відповів Франк.

— Achtung! Обережно! — сказав, цілячись, один із солдатів.

З виритої під стіною діри вискочив чуб темного скуйовдженого волосся, далі звідти з’явилися дві руки і застигли на снігу.

Це була дитина.

Пролунав ще один постріл — і знову куля пролетіла за кілька сантиметрів, не влучивши у ціль. Дитяча голова сховалася.

— Дай мені рушницю, — нетерпляче сказав Франк. — Ти не вмієш стріляти.