Любов дика та прекрасна

Очі королеви блищали від непролитих сліз.

— А як же бідолашний Ґленкірк?

— Він також кохає її, але згоден відступити, відпустити Кат.

— Імовірно, — промовила королева, дивлячись на Крістіну Андерс, — граф міг би знову одружитися. Чоловік леді Андерс помер нещодавно від кору, і тепер вона знову вдова.

Босвелл сумнівався, що Патрик Леслі одружиться з Крістіною Андерс, але йому потрібна була королевина підтримка, тож він схвально кивнув і сказав:

— Цілком можливо. Але спочатку йому слід дістати свободу, а король не дає кардиналові Сент-Ендрю дозволу підписати прохання про розлучення.

— Я допоможу вам, Френсісе, — сказала королева.

У цю мить повернулася зблідла леді Рутвен.

— Ваша милосте, його величність зараз у коридорі. Він просив мене сказати вам, що граф Босвелл десь у палаці. Він каже, що покарає кожного, хто намагатиметься влаштувати йому зустріч із графом.

Френсіс Гепберн підвівся.

— Трясця його матері! — вилаявся він, а потім, звертаючись до королеви, запитав: — Чиє звідси інший вихід, яким я зможу втекти?

Королева провела його у свою спальню і, відчинивши невеличкі непомітні дверцята, показала на вузькі сходи.

— Цим ходом користуються мої служниці. Ідіть аж до самого низу. Це вихід у двір для слуг.

На прощання лорд іще раз поцілував її руку.

— Дякую вам, мадам, і хай Бог благословить вас за вашу допомогу.

Вона чарівно всміхнулася йому.

— Я не забуду про це, Френсісе. Ходіть із Богом.

Королева зачинила двері й, повернувшись до передпокою, узялася за своє вишивання.

— Беатрис, іди спитай короля, чи не збирається він часом простояти в коридорі всю ніч.

Фрейліни королеви захихотіли, а Аина закусила губу, щоб не розсміятися, коли Джеймс увійшов до її кімнати зі своїм конвоєм. Стражники заходилися ворушити списами під ліжком і за портьєрами.

— Гей, сір! І що це все означає? — запитала королева.

— Босвелл у палаці, Енні!

Королева випросталася.

— Ну, сір! Звичайно ж, у моїй спальні його немає. Чи це якась нова вигадка майстра Мейтленда? То він стверджував, що красунчик граф Морей — мій коханець… А цього разу вирішив, що це Босвелл? — Вона обернулася до своїх помічниць. — Повідчиняйте шафи, леді, щоб король побачив, що ми тут не ховаємо ніяких графів! — Вона знову повернулася до короля. — Коли закінчите зі своїми дурницями, будь ласка, заберіть своїх людей і дайте мені спокій. Через увесь цей гармидер у мене страшенно заболіла голова.

Розчарований король повернувся до свого порожнього ліжка. Так само розчарований Босвелл повернувся до Ермітажу. Він знову вирішив жити якомога тихіше, сподіваючись розвіяти побоювання короля й утамувати його гнів.