Коли дивишся в безодню
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Грани #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Коли дивишся в безодню». Краткое содержание книги:
— Не треба, котику. Нехай доживають свій вік тут. Однаково ми їм нічим не допоможемо.
— А Вулкан залишився біля відьминої хатини, — запізніло схаменулася Беатриса. — Ми навіть не відв’язали його.
— Захоче пити, сам відв’яжеться, — заспокоїв її Марк. — Я прив’язав його не дуже міцно. Не переживай за Вулкана, він не дасть себе скривдити.
— Певна річ, — підтвердила принцесса. — До того ж на днях туди приїдуть інквізитори і неодмінно подбають про вашого коня.
— Інквізитори? — запитала Беатриса. — А чому вони приїдуть.
— По тебе… тобто, по Цвітанку. Це лише мій здогад, але я певна, що він правильний. Ларсон розповів, що через два дні відьма в тілі Цвітанка мала повернутися по тунелю на Контр-Аґріс, а отже… — Вона замовкла, бо вони вже під’їхали до краю Завіси. — Гараз, поговоримо про це згодом. А зараз подивимося, що робила далі викрадачка.
Спішившись і уважно оглянувши околиці, Беатриса оголосила, що слідів тут натоптано багато, але всі вони залишаються в межах Завіси і прилеглої до неї невеличкої ділянки, де стояв захисний купол. Вочевидь, викрадачка та її супутник зробили тут привал, попоїли й вирушили на Основу.
На місці їхньої стоянки було знайдено залишки багаття, а поруч під кущем лежала кінська збруя, меч, аралет, два кинджали й сідельна сумка, у якій, серед різного непотребу, знайшлися компас, секстант, креслярські інструменти і детальний атлас Землі. Принцеса похапцем погортала його і знайшла сторінку з Корсикою.
— От бачите, — сказала вона, тицьнувши пальцем у карту. — Я не помилилася щодо тріанґуляції. Гадаю, першого разу викрадачка порівняла напрям сиґналу з тим, який відчувала, перебуваючи в будинку Наглядача, і приблизно визначила, що Сандра десь у районі Корсики. А вдруге і втретє, вже перебуваючи тут, на острові, обчислила її точне розташування.
Марк подивився через принцесине плече. На карті було зображено подовгий острів, над яким червоним олівцем накреслили дві лінії, що перетинались у його північній частині. Якраз на точку їх перетину і вказувала принцеса.
— Без сумніву, ми тут, — говорила вона, маючи на увазі місцевіть Основи по той бік Завіси. — Не знаю, наскільки це точно, але судячи з того, що викрадачка не повернулася назад, Сандра недалеко звідси.
— Або, — припустив Ґуннар, — відразу при виході на Основу вони вскочили в якусь халепу.
— Так, можливо. — Принцеса поглянула на свій наручний годинник, у задумі наморщила лоба і порахувала вголос: — Коли ми залишили Ларсона, там у нього йшла третя по півночі. Східний Сибір та Західну Європу, якщо не помиляюся, розділяє шість часових поясів… чи навіть сім, точно не знаю. Треба подивитися в атлас… Та ну його, вважатимемо, що шість. На дорогу сюди ми згаяли майже три години, отож виходить, що зараз на Корсиці одинадцята вечора. Ну, може, пів на дванадцяту… — Вона подивилася на своїх супутників. — То що робитимемо, друзі? Нам бажано з’явитися на Основі пізно ввечері, як от зараз, або ж рано вранці. У світлий час доби наше не зовсім звичайне для Землі вбрання привертатиме зайву увагу. Особливо, це стосується твоєї лев’ячої шкури, Марку. Я вже не кажу про те, що посеред дня ми ризикуємо потрапити на очі людям у момент нашого прибуття. А глупої ночі видаватимемося підозрілими просто тому, що в цей час усі нормальні люди сплять. Зараз ми втомилися, тому я пропоную зачекати до ранку, а поки трохи відпочити.
Беатриса нерішуче похитала головою, скоса позираючи на брата. Марк збагнув, що принцесині слова про втому передовсім адресовано йому, і сказав:
— Я не хочу відпочивати, пані… Ну, взагалі, хочу, але не зможу заснути, це точно. Краще піти просто зараз.
— Приєднуюсь, — сказав Ґуннар.
— Я теж, — тут-таки озвалася Беатриса.
— А я хочу їсти, — вердливо оголосив Леопольд, уже перетворений на кота. — І кицьки зголодніли.
Принцеса Інґа присіла навпочіпки й розкрила сумку з харчами.
— Твоя правда, котику, нам усім не завадить підкріпитися.
— Я буду лише фрукти, — сказав Марк, не бажаючи куштувати їжу з дому ворога.
У результаті вийшло, що все м’ясо дісталося котам, а люди задовольнилися бананами, апельсинами та іншими тропічними фруктами, зірваними по дорозі. Поївши, вони нашвидкуруч причепурилися, щоб не виглядати геть розтріпаними, а Ґуннарові та Маркові принцеса порадила залишити тут зброю — меч та кинджал.
— Клинки на Основі ще більший анахронізм, ніж верхові коні, — пояснила вона. — А що ж до захисту, то ми маємо вірніший засіб — маґію.
Марк без найменшого жалю розлучився з кинджалом, що його, як і меч, залишений біля відьминої хатини, запозичив з арсеналу Мак Ґреґора. А от Ґуннар намагався був протестувати, але принцеса твердо сказала, що не пустить крізь Завісу з мечем, тож він мусив підкоритися.