Пісня Сюзанни. Темна вежа VI

— Це тут.

— Так, я знаю. Як твоя нога?

— Болить. Не переживай за неї. Зможемо?

— Мусимо, — сказав Роланд. — Ти правильно зробив, що привіз нас сюди. Саме тут друга половина ось цього.

Він поплескав себе по кишені, де лежав документ, за яким право володіння пустирем передавалося корпорації «Тет».

— Гадаєш, цей Кінг, він близнюк троянди?

— Правду кажеш, — посміхнувся Роланд тому, якими словами він це відповів. А Едді подумав, що вкрай рідко він його бачив аж таким сумним. — Ми набралися тих фраз, якими розмовляють у Кальї, еге ж? Першим Джейк, а тоді й усі решта. Але це минеться.

— Рушаймо, — промовив Едді. І це не прозвучало як запитання.

— Атож, і попереду небезпека. Хоча… можливо, не така вже й велика. То їдемо?

— Зажди хвильку. Роланде, ти пам’ятаєш, Сюзанна згадувала про чоловіка на ім’я Мозес Карвер?

— А, діля… тобто, діловий чоловік. Він перейняв на себе бізнес її батька, коли сей Голмс помер, я правильно кажу?

— Авжеж. Він іще й хрещений батько Сюзі. Вона казала, що йому можна цілком довіряти. Пам’ятаєш, як вона напосілася на мене з Джейком, коли ми припустили, що це він міг поцупити гроші компанії?

Роланд кивнув.

— Я довіряю її думці, — сказав Едді. — А ти як?

— Так.

— Якщо Карвер справді людина чесна, ми могли б запропонувати йому зайнятися подальшим вирішенням проблем, котрі ми маємо у цьому світі.

Здавалося б, це абсолютно нікчемна тема, порівняно з тією силою, що, як відчував Едді, нуртує навкруг нього, але він вважав інакше. Їм може випасти лише один шанс на те, аби вберегти троянду і забезпечити її подальше існування. Вони все мусять зробити правильно, і, як розумів Едді, це означає зважати на волю долі.

Словом, на ка.

— Сюзі каже, що «Голмс Дентал» коштувала вісім, а то й десять мільйонів, коли ти, Роланде, вичепив її з Нью-Йорка. Якщо Карвер такий фахівець, як мені хочеться про нього думати, ця компанія мусила б зараз коштувати від дванадцяти до чотирнадцяти мільйонів.

— Це багато?

— До фіга, — підтвердив Едді, обводячи обрій помахом руки, і Роланд кивнув. — Звучить дивно, використовувати прибуток від стоматологічних операцій на спасіння всесвіту, але я кажу саме про це. І гроші, котрі їй залишила зубна фея,[90] можуть стати лише початком. Той же «Майкрософт», наприклад. Пам’ятаєш, я казав про це Тауеру?

Роланд кивнув.

— Пригальмуй, Едді. Заспокойся, я тебе прошу.

— Вибач, — погодився Едді, набираючи повні груди повітря. — То на мене так це місце подіяло. Цей спів. Обличчя… ти бачиш ці обличчя крізь дерева? Серед тіней?

— Дуже добре бачу.

— Я трохи божеволію від усього тут. Зрозумій мене. Я кажу про те, що можна було б об’єднати «Голмс Дентал» і «Тет», а тоді скористатися нашим знанням майбутнього і перетворити це утворення на чи не найбагатшу корпорацію за всю історію світу. Зрівнятися ресурсами з Корпорацією «Сомбра»… а може, навіть і з самим «Північним центром позитроніки».