Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Велике плавання - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Велике плавання

Электронная книга - «Велике плавання». Краткое содержание книги:

У книжці Зінаїди Шишової розповідається про велике плавання Христофора Колумба.
Книга заснована на фактах і на здогадах.
З щоденника Колумба ми знаємо, що в його екіпажі були хлопчаки — корабельні юнги. Через необачність одного з них зазнала аварії «Санта-Марія» — флагманське судно флотилії.
Зінаїда Шишова дала цим невідомим юнгам імена, зв'язала їх дружбою, високим почуттям товаришування, таємницею карти.
За змалюванням характеру Колумба книга, яку ви зараз прочитаєте, не лише цікава. Вона є відкриттям у морі історії, вона сама — карта характерів людей епохи Відродження.
1 ... 103 104 105 106 107 108 109 110 111 ... 127
Перейти на страницу:

— Орніччо! — вигукнув я. — Ви знаєте щось про Орніччо? Розкажіть-бо мені швидше про нього!

— Після того, як ти зійшов на берег, — сказав адмірал, — мені дуже важко стало боротися з бажанням команди повернутися на Еспаньйолу. Їх не спокушала можливість висадитися у володіннях Великого хана. Ти зміркуй лишень: ми могли б повернутися в Європу суходолом через володіння Великого хана і диких русів…

— Далі, пане! — сказав я нетерпляче. — Ви хотіли мені, розповісти про Орніччо.

(Який добродушний і лагідний сьогодні адмірал, його немов підмінили. Іншого разу він зарозуміло обірвав би мене, а зараз вислуховує усі мої зауваження).

— Я доберусь до Орніччо, — каже він терпляче. — Ти вирушив дев'ятого червня, а дванадцятого екіпаж почав ремствувати, і я був змушений послухатись їхніх благань. Ці люди такі виснажені лихоманкою і важкою працею в колонії, що я не знайшов у собі сили наполягати на своєму.

«А, ви вже поблажливо ставитесь до таких визнань!» — подумав я, дивлячись йому просто у вічі.

— Того ж дня, дванадцятого червня, на березі появилось кілька індіанців, які подавали нам знаки. Ми спустили човна і взяли їх на борт. Виявилось, що це посланці Орніччо. Їх було троє, з них одна жінка. Вони чудово розмовляли кастільською говіркою, і я не потребував перекладача.

— Це ті, про яких нам розповідали індіанці! — вигукнув я. — Але де ж дівся Орніччо?

— Вони сповістили мені, що колонії Ізабелли і форту святого Фоми загрожує повстання індіанців, доведених до відчаю поганим ставленням до них. Це було також однією з причин, що примусило мене повернутися…

— А Орніччо, що вони сказали про Орніччо?! — закричав я. — Що з ним? Де він? Чи повернеться він до нас? — засипав я адмірала питаннями.

— Здається, він дуже хворий… — сказав він збентежено. — Я нічого тобі не можу про це сказати… Я вигнав цих людей.

— Як?! — закричав я, схоплюючись на ноги і не вірячи своїм вухам. — Як ви сказали?

— Ці дурні індіанці насмілились твердити, що Куба — острів, — збентежено сказав адмірал. — Я не хотів, щоб вони збивали з пантелику мій екіпаж божевільною балаканиною, і негайно звелів зсадити усіх трьох на берег.

— Я вирушаю слідом за ними! — сказав я, вибігаючи з каюти.

Матроси схвильовано прислухались до голосної розмови, що долітала з адміралової каюти, й одразу обступили мене.

— Куди ти вирушиш? — сказав Хуан Роса, вказуючи на воду, що відокремлювала нас од берега. — Ми пливемо вже у відкритому морі.

Я впав на палубу і рвав на собі одяг, а ці люди, співчутливо оточивши мене, пропонували воду і сухарі, яких їм самим бракувало, і втішали мене як могли.

— Хто знає, — казав Хуан Роса, — а можливо, Орніччо, бажаючи наздогнати адмірала, з Еспаньйоли вирушив на Кубу? Інакше звідкіля він так добре знав становище у форті святого Фоми? І, можливо, він, обійшовши Кубу, вже повернувся на Еспаньйолу іншим шляхом?

— Що з тобою, Роса, — зупинив його Хозе Діас, — тобі захотілось канчуків королівського ката? Ти сам підписав документ про те, що Куба — материк Катаю, а зараз каже, ш, що його можна обійти, начебто це острів.

— Тихіше! — сказав Роса. — Ми між своїми, але я мушу зізнатися, що ці індіанці справді збили мене з пантелику.

Розділ VIII

НІЧНА РОЗМОВА

Розрада Роси не була вже такою безпідставною, як мені це здалося спочатку. Якщо Орніччо проживав тут постійно, то чому ж його супутників бачили, як вони переносили човна? Якщо вони користувалися човном, намагаючись наздогнати адмірала, то чи не простіше їм було це зробити, перетнувши острів суходолом? І справді, проживаючи на Кубі, як міг Орніччо знати новини, які ще не дійшли до нас, про форт святого Фоми та Ізабеллу?

Зворотний шлях до Ямайки забрав у нас місяць і дванадцять днів. Плаваючи на такому маленькому судні, як «Нінья», двом людям було дуже важко не стикатися, але я намагався якомога рідше попадатись адміралу на очі. Він також начебто уникав мене. Можливо, він жалкував уже, що стерпів усі почуті від мене грубощі, а можливо, розкаяння завітало до його гордої душі, і він сам собі дорікав, що не розпитав про Орніччо докладно.

Наше плавання супроводжувалось зараз великими труднощами, бо весь час то те, то те судно починало протікати, а це примушувало нас безперервно висаджуватись на берег; часті зустрічі дуже зблизили нас з індіанцями, які проживали на тутешніх берегах і які охоче допомагали нам у роботі і забезпечували плодами.

Інших харчів тут дістати було неможливо, і наша щоденна їжа складалася з шматка запліснявілого хліба і плодів.

1 ... 103 104 105 106 107 108 109 110 111 ... 127
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)