Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Піднялося на поверх. Сторож відчинив двері в коридор. Усюди лежала снігова мерзлота й тьмяна крига. Погнуті, потріскані меблі, двері, витіснені з покручених одвірків, звивисті й розтрощені знизу, наче після проходження хвилі, яка й цеглу зі собою несе, на цьому усьому дрібніші меблі, що попримерзали в дивних конфіґураціях, — те, на що впало миготливе світло гасової лампи, оживало в тунелі післяльодовикової скульптури, ніби в кишківнику бурульника із оповіді пана Кожинського, що поглинув і перетравив у кризі тисячі предметів людської праці, плодів людського життя. Коридор був вузький, низький, мерзлота нашаровувалася тут роками, наростала, мов соляні нашарування. Зачепилося рукавом за покручену бурульку — кіготь ящерової лапи, що стирчав зі стіни. Мусилося спиратися на ці стіни, чоботи ковзалися, стопи з’їжджали із кривизн, щось ламалося і тріскало під ними з глухим хрустом — крижані кості. Дідусь вказував шлях. На вмороженому в стелю потрійному вішаку висіли канцелярські фартухи, замерзлі навхрест. Набряклий скам’янілим снігом письмовий стіл виповз на поріг свого кабінету й тут здох. Попробиваний сталаґмітами килим зосередився і вистрелив хвилястим горбом до клямки в дверях, заледенілих на ґраніт; не досягнув, крига зламала йому язика. Дві канцелярські шафи згідно упали, обблювавши одна одну томами документів, які так і замерзли між ними в подвійному струмені, униз чорною шкірою важких оправ, угору піною оголених сторінок. Дзиґар із циферблатом із зодіякального кола запав у щілину в стіні, стирчали тільки Бик, Баран і Риби, стрілка показувала на розбите вікно, за яким хмара веселкової імли поволі накручувалася на стовбур мороскляного ліхтаря. Сторож відімкнув наступні двері. В позбавленому вікон складі наприкінці коридору замерзли геометричні піраміди пачок, перев’язаних зеленим шпагатом. Кожна пачка — це півпуда різного шпарґалля, злютованого докупи морозом. Дідусь засвітив ближче, здер паморозь із однієї, другої, третьої картонної обкладинки, побачив печать із кирилицею. — «Руди Горчинського».
Узялося за розковування паперів. Із відламаного плеча канделябра пан Щекєльніков зробив собі імпровізоване кайло, яким довбав архівні поклади. Рубалося у темпі шести пачок за п’ятнадцять хвилин. Сторож притяг кошик із вугіллям, над яким розтоплювалося найбільш багатообіцяючі папки. Листки розліталися, мов пластівці недопеченого тістечка; товсті рукавиці не дозволяли чинити делікатні операції, а коли скинути їх із руки — пальці хутко дерев’яніли від дотику ледяных бумаг. Дідусь послужливо присвічував, зазираючи при цьому через плече. Так читалося бухгалтерські щоденники покійного підприємства.