Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Ви, українці, повинні особливу увагу звернути на так зване «Біле братство» — «паросток» Теософічного товариства, заснованого 1875 року О. Блаватською (вашою землячкою) та англійським полковником Олькоттом. Блаватська заявляла з приводу свого товариства: «Наша мета не в тому, щоб відродити іудаїзм, а в тому, щоб стерти з лиця землі християнство, особливо православ'я з його київськими святинями». «Біле братство» створювалося як «буфер» між масонами і теософами. Саму Блаватську проголосили посланницею масонської «Білої ложі», а її наступниця А, Безант була одночасно Великим генеральним інспектором змішаного масонства (33-й ступінь посвячення!).
Олені Реріх (улюбленій учениці А. Безант) і її чоловікові Миколі Реріху випала роль ідейних натхненників «братства», яке стояло б «вище» західних масонських лож і об'єднувало Схід і Захід, буддизм і православ'я. В межах цього товариства почав формуватися орден софіанців — реформаторів російсько-української православної церкви. Членами цього ордену були філософи С. Булгаков, М, Бердяев, С. Франк, С. Ремззов, поети О. Блок, А, Бєлий, письменники М. Горький, О. Толстой і навіть Г. Зінов'єв (саме за його ініціативою софіанців і вислали з Радянської Росії 1922 р. Слідом поїхав і М. Горький).
«Біле братство» намагалося об'єднати буддизм і християнство; молитви Ісусу Христу і Діві Марії тут мають рівну цінність з мантрами Крішни. А Микола Реріх, відповідно до буддистської концепції переселення душ, був оголошений втіленням Сергія Радонезького. Але справа навіть не в цьому. Бог врешті-решт один. Найголовніше те, що «Біле братство» разом із теософами і масонами-розенкрейцерами виправдовувало більшовицький атеїзм, гоніння на православну церкву, що почалися за Леніна.
Реріхи — і Микола, і Олена — свої таланти (а це були насправді талановиті люди) спрямовували на розхитування підвалин православ'я. Скажімо, хрест вони тлумачили як подобу людського тіла: мовляв, не якомусь богові, а людині треба вклонятись. Навіть на своїх картинах Реріх малював себе в ролі одного з великих стовпів православ'я — Сергія Радонезького.
«Геть Христа, геть галілеянина!» — ось гасло масонства. Замінити Бога людством, народом — ось завдання нової релігії, як розумів її масон Пєшков-Горький, котрий висунув принцип: «Народушко — це бог». «Білі брати» поділяли цей підхід до релігії, але більше апелювали до буддійського пантеїзму й безбожжя.
Чималий успіх «Білого братства», спрямованого на підрив православ'я, пояснюється тим, що люди були підготовлені відкриттями Реріхів (творами Олени й високомистецькими, принадними картинами Миколи, що стверджували пантеїзм — віру не в Бога, а в божественну Природу). М. Реріх був легатом «Великого Білого братства» (АМОРК) — містичного ордену розенкрейцерів, пов'язаного з Теософічним товариством. Сама назва «Біле братство» — запозичення з «Агні-йоги» Олени Реріх. Саме Реріхи провістили пришестя наприкінці XX століття «сучасної Майтрейї» — втіленої «Матері світу» — і вказали, що це станеться в самісінькому центрі православного світу — в Києві.
— Тепер, — розповідав далі Гуру, — коли у вас, у Києві, бачу на вулицях натовп бритоголових хлопчаків у рожевих хітонах, чую тужливі східні звуки кришнаїтських співів упереміш з молитвами до Ісуса Христа, не дуже дивуюся. Таланти Реріхів спрацювали. Публіка прихильно слухає ці голоси. І не виключено, що ось-ось з'явиться у вас нова Майтрейя а претензією на заміну собою одвічно світлих, святих образів Діви Марії та її Божого Сина [Це Гуру сказав 1991 року, коли був у мене в Києві. Через 1,5 року в нас і справді з'явилася Ісус-Марія].
А взагалі річ не в Реріхові як художникові, картини котрого заспокоюють, звеличують людську душу, не кажучи вже про властиву їм якусь неземну красу. Річ — в ученні «Білого братства», автором якого скоріше можна вважати його дружину Олену [У грудні 1994 року рішенням Архієрейського собору православної церкви вчення Олени й Миколи Реріхів «Жива етика» («Агні-йога»), а також учення О. БлаватськоІ «Теософія» піддано анафемі як несумісні з християнством. Відтепер їхнім послідовникам заборонено відвідувати православні храми, їх не допускають до причастя (див.: Комсомольская правда. — 1994.—27 декабря)].
Учення відбилося і на багатьох картинах художника. Ось, наприклад, остання картина М. Реріха (до речі, знаходиться в Києві) «Наказ учителя». Вона глибоко символічна: в горах край провалля сидить людина. Проти неї над безоднею ширяє білий лебідь — символ одлітаючої душі. И відчувається якась магічна сила, що притягує людину до цієї прірви, чується наче заклик спокійно й гідно звести рахунки з життям. За вченням Христа, це смертний гріх. За вченням Будди, свідоме «зведення рахунків» із земним життям, «відпуск душі» — діло гідне, що звеличує людину, вільну розпоряджатися собою в усьому. По суті, цьому вчили і Маркс, і Гітлер. А на практиці вони та їх сподвижники створили суїцид. І в цьому принципи буддизму і західного масонства перехрещуються.