Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Але на бік іудеїв стали перси, котрі встановили гегемонію над Грецією. То там, то тут спалахували греко-перські війни. По суті розпочалася тогочасна світова війна, її фронт проходив від Вавилона до Аратти. То був натиск арієзованого світу на світ, що перебував під єгипетським впливом, а іншими словами — протистояння «синів сонячного Мітри» й «синів Амона»
З одного боку барикад, так би мовити, були Афіни, Македонія, італійські племена під владою Риму, Єгипет (що перебував у тіні). З другого — Спарта, Персія, ряд малоазійських племен. За ними стояла Скіфія (Трояна).
За своїм сценарієм розвивалися події у Дворіччі та Палестині. Хоча вони й розпочалися раніше греко-перських війн, однак за своєю суттю були пов'язані з останніми. Мається на увазі насамперед підкорення Ассирією Іудеї, зруйнування храму Соломона в Єрусалимі та велике полонення євреїв (коли всю іудейську еліту вивезли до Вавилона). Перси, як відомо, визволили євреїв з полону, повернули їм Єрусалим і 528 року вторглися до Єгипту.
Широкомасштабні події в районі Середземномор'я в цілому позитивно вплинули на «арійські справи». Духовна гегемонія Єгипту істотно ослабла. Арієзований народ — перси — запанував над Вавилоном, Єгиптом, Грецією. «Арійська хвиля» йшла вперед. Але доволі несподівано «світ Амона» завдав потужного контрудару… Прошу вибачити мене, що досить часто вживаю військову термінологію. Але боротьба була справді гостра, не на життя, а на смерть. За царювання Александра Македонського, сина Амона (Александр був «подвійного народження»), розпочався тимчасовий відхід арійської всесвітньо-історичної хвилі. Небезпека нависла над Махас-Патхи — Великим арійським поясом.
РЕВАНШ ЄГИПТУ
Он выполнял миссию Зевса. Уточним: речь идет, без сомнения, о Зевсе-Амоне; там, в святилище египетского оазиса Сива, на Александра была возложена эта миссия.
А. Боннар
— Тепер зосередимося на деяких широковідомих подіях світової історії, суть яких, певен, ще й досі ми не осягнули.
Мається на увазі насамперед дивовижно стрімкий похід Александра Македонського на схід. Його мотиви, цілі, результати не можна аналізувати без урахування «арійського чинника», Скіфії та її ядра — Придніпров'я.
У середині IV століття до н. е. арієзація тодішнього світу сягнула дуже далеко, терези світової історії вочевидь хилилися на користь Персії, Аратти і Скіфії. Після греко-перських війн, у яких, як уже говорилося, брали участь майже всі народи Середземномор'я, еллінський світ конав у руїнах міст-держав. Над Елладою свою гегемонію встановила крихітна Македонія. Навіть в Афінах верховним правителем був скіф — Демосфен.
І тут на історичну арену виходить, точніше — вдирається юнак незвичайної долі. Він так вразив уяву істориків усіх часів, що навіть про його коня Буцефала буде написано силу-силенну літератури. Ім'я його — Александр Македонський. Кожен учень, кожен гімназист згідно з навчальною програмою мусив знати, що цей освічений, жорстокий і запальний юнак (вихованець Арістотеля!) народився о 9-й ранку 12 березня 357 року до н. е., прожив 32 роки. У 19 літ вступив на царський трон, 12 років воював, здолав і підкорив 14 еллінських і 22 варварські народи, заснував 17 Александрій — міст, розкиданих від Єгипту до Гіндукушу й Гангу, пройшов зі своїми доблесними гоплітами 20 тисяч кілометрів, став царем Азії. Більш непереможних полководців історія не знає, — далеко Наполеонові! Його можна було б назвати царем усього тодішнього світу, коли б… коли б не Скіфія… Велика Скіфія, що встала на його шляху.
Однак дуже багато невідомих подій, пов'язаних з походом Александра, західні дослідники чомусь намагаються не помічати. Так, спочатку був кидок на північ, до задунайських степів, до володінь скіфів. «Переправившись через Дунай і знищивши невеличке містечко, Александр скорив ворожих йому готів і скіфів», — пише француз Анрі Боннар, повторюючи придворних літописців Македонського. Але ж ні! Він їх просто не наздогнав. Повторилася історія з Дарієм І. Летючі кінні загони скіфів баражували степ на обрії і зникали, щойно македонці наближалися до них. Проскакавши від Істру [Нижня течія Дунаю] до Тирасу [Давня назва Дністра], юний завойовник, як у вас кажуть, плюнув та й повернув туди, звідки прибув. Тільки й сказав: «Такий народ перемогти не можна».
Потім розпочалася «грецька місія», мета якої — об'єднати, оживити вимотаний війнами і внутрішніми чварами еллінський світ, прогнати персів з берегів Егейського моря, закрити їхні бази в Середземномор'ї. Розгромивши війська Дарія III при Іссі, Александр з тріумфом пройшов до самого Єгипту, де приніс жертви богам і виявив знаки щонайглибшої шани до тисячолітніх обрядів і містерій. Жерці Єгипту дарували йому всі титули фараонів, обожнювали його.