Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
Як доберешся до душі.
А зараз, як на тебе гляну,
Мов на зіпсовану сметану,
Який тут може бути секс? –
Як пропадає всякий сенс.
30.8.2013 р.
ЯКЩО ВИ БОЇТЕСЬ
Як вас стало все лякати,
Значить вже пора вмирати.
28.8.2013 р.
ЧЛЕН І РОЗУМ
Член за розум розумніший, отче,
Бо знає завжди чого хоче.
30.8.2013 р.
ЩОБ БІЛЬШЕ ДУРИТИ
Щоб більше красти – треба Трасти,
Щоб більше хапати, то більше треба знати,
Отож підемо вчить закони, –
Сказав Грицько й пішов до Нони.
30.8.2013 р.
ГРИЦЬКО ДО МОЙШИ
Невже Грицько дурніший тебе,
Що мусить бути рабом в тебе?
30.8.2013 р.
ЩОБ ПОЧИНАЛА ТИ З ЧОГОСЬ
– Що мені робить, Антось,
Нести обід чи будем… щось?
– Давай, почнемо краще з щось,
А потім будемо вже й борщ.
30.8.2013 р.
ОТ ТАК ЖІНКА!
Ой, ти жінко, ой, ти жінко,
Як же я тебе люблю,
Краще з чортом в пеклі бути,
Ніж з тобою у раю.
31.8.2013 р .
ЯКЩО ВАС ЛЮБЛЯТЬ
Коли любов тобою дише,
То ти стаєш, як сіра миша.
31.8.2013 р.
ОЧЕРЕТ, ОСОКА
Ну й дівки уже пішли,
Це хіба не сила?
Тільки з нею познайомивсь –
Як уже й родила.
Очерет, осока,
От тобі і чоботи,
От що робиться із тими,
Що «не люблять» човгатись.
Я коханого свого
Ой, і розсмішила,
Ще й не спала з ним ні разу,
А йому – родила.
31.8.2013 р.
ПЛИВЕ РІЧКА
Як же мені не радіти,
Як не веселитися?
Як за нічку з ким завгодно
Можна одружитися.
Пливе річка, пливе річка,
А вода хлюпочеться,
На яку не подивлюсь я,
Ту мені і хочеться.
31.8.2013 р.
ОЦЕ ТАК ЛЮБОВ!
Ну ж пішла уже любов,
Майже, як страховисько,
Що не може жодна жінка
Обійти чудовисько?
Гляньте ви, на цю п’яничку –
На бридке, зашмаркане,
А вона його тягне
Ледве не зі старкою.
Як погляну на дівчисько
Що від щастя скорчилось,
І не гидко, щоб на тобі
Оце чудо човгалось?
1.9.2013 р.
ТАМ, ДЕ ОЗЕРО СИНІЄ
Там, де озеро синіє,
Де верба шепочеться,
Біля мене жінка мліє,
Й мов зі мною дрочиться.
Скільки років не сміялась,
Зараз й засміялася.
– Може ти мені розкажеш,
Що з тобою сталося?
2.9.2013 р.
КРАСА ЖІНОЧА
Краса жіноча, ніби квітка,
Й чим більше на її дивлюсь,
То більш в мені вирує літо,
Але завжди чогось боюсь.
2.9.2013 р.
А РОБИТЬ НЕ ХОЧЕТЬСЯ
Ой, до чого дожились,
Як же не ополчиться?
Хочуть всі і їсти й пити,
А робить не хочеться.
1.9.2013 р.
ЛЕТЯТЬ ЛЕЛЕКИ
Над селом летять лелеки,
В річці жаби квакають,
Тільки вгледять хлопці дівку
Так очима й лапають.
1.9.2013 р.
ЩАСЛИВІ ЖЕНИХИ
Я до тебе летів, ніби вітер,
Боже, як же тебе я хотів!
Що ж, спасибі тобі за трипер
Від щасливих твоїх женихів.
2.9.2013 р.
АБИ ЧУЖА...
Як не цінуємо життя,
І не цінуємо ми вроду,
А, особливо, коли нам
Немає й двадцять два від роду.
І біжимо хто-зна куди,
Й шукаємо чужі ми роси,
Й не бачимо, немов сліпі,
Що робиться у нас під носом.
Тому не тратьте ви надій
І будьте трохи розумніші,
І не шукайте десь повій,
Хіба у нас повії гірші?
2.9.2013 р.
НЕВЖЕ УЖЕ НЕ ТІ ПІВНІ?
А на душі так неспокійно,
Ніби хтось в ній копається,
Чому ж ми всі такі чудні,
Як щастя посміхається?
Чи то і справді ми дурні?
Чи то всі прикидаються.
Чому ж кричать чужі півні?
А наші де діваються?
Мені нічого вже не треба,
Бо поки я писав вірші,
Мій дух направився додому,
Аби вже спокій дать душі.
Якби прийшло вже нове літо,
І я по новому родивсь,
Гуляв би я, як в полі вітер
І вже б нізащо не женивсь.
2.9.2013 р.
СОНЯШНИК
Соняшник, як старий дід
На городі горбиться,
Став під Сонцем і стоїть,
Ніби Богу молиться.
2.9.2013 р.
ПИШУ ВІД ІМЕНІ НАРОДУ