Джеррі-Островик

Капітан Доун невтомно працював, провадячи спостереження за сонцем, виправляючи за рівнянням часу похибки, спричинені рухом земної кулі по орбіті, викреслюючи без ліку Самнерові лінії та вираховуючи довготи, аж голова йому йшла обертом.

Саймон Нішіканта відверто глузував з невдахи-навігатора, за якого він мав капітана, й малював свої акварелі, коли був у доброму гуморі, або стріляв у китів, морських птахів та все, що можна встрелити, коли його брала нуда в розчарування, що й досі не видно піка Левиної Голови на острові скарбів Старого Моряка.

— Ось я вам покажу, що я не скнара, — заявив він одного дня, після того як п'ять годин пряжився на щоглі, стежачи за морем. — Капітане Доуне, за скільки б можна було купити в Сан-Франціско ще два хронометри — ио нові, звісно, але добрі?

— Доларів за сто, — відповів капітан.

— Гаразд. Цю суму малося поділити на нас трьох, а тепер я сам її даю, отож не кажіть, що я скнара. Оголосіть матросам, що я, Саймон Нішіканта, виплачу сто доларів золотом першому, хто побачить землю на вказаній містером Грінліфом довготі й широті.

Але й матросам, що. обліплювали щогли, судилось розчарування. Лише два дні довелось їм видивлятись на обрій, заробляючи нагороду. І винен тому був не самий Дег Доутрі, хоча й того, що надумав і зробив він, вистачило, б, аби позбавити їх змоги видивлятись далі.

Якось він був спустився в комору під кают-компанією, і йога погляд випадково впав на ящики з пивом, закупленим для нього. Він перелічив ящики, не повірив сам собі й, присвічуючи сірниками, перелічив знову. Тоді обшукав цілий трюм, марно сподіваючись, що знайде решту ящиків, десь закладених.

Нарешті він сів під відчиненою лядою в підлозі кают-компанії й добру годину просидів у задумі. Це знову єврей, вирішив він; той єврей, що погодився купити для «Мері Терпер» тільки два хронометри, а не три, і що ствердив їхню умову забезпечити Доутрі пивом на ціле плавання, по шість кварт на день. Стюард перелічив ящики ще раз. Їх було три. В ящику двадцять чотири пляшки; отже, пива лишалося тільки на дванадцять днів. А за такий час судно ледве-ледве могло допливти до найближчого порту, де можна купити пива.

Раз надумавшися, стюард не гаяв часу. Він виліз із трюму, зачинив ляду і, побачивши, що вже чверть до дванадцятої, заквапився накривати на стіл. Прислуговуючи компаньйонам за обідом, він насилу стримувався, щоб не вивернути велику миску горохової юшки на голову Саймонові Нішіканті, та й то лиш завдяки тому, що, сидячи в коморі, вже надумав зробити щось у трюмі, де лежали барила з питною водою.

О третій годині, коли Старий Моряк, як усі гадали, куняв у своїй каюті, а капітан Доун, Грімшо та половина матросів ліпились на щоглах, силкуючись своїми очима витягти з сапфірових вод океану Левину Голову, Дег Доутрі проліз у люк і трапом спустився до великого трюму. Там довгими рядами, з проходами між ними, лежали боком добре вкріплені барила.