Соло бунтівного полковника. Вершина
- Автор: Сахно Анатолій Іванович
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Ярославів Вал»
- ISBN: 978-617-605-043-8
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Соло бунтівного полковника. Вершина». Краткое содержание книги:
Тут є все: вічні загадки життя, смертельні ризики і безглуздя смерті, благородство ідеалістів та інфекція цинізму; тут є карколомні сюжетні ходи, гостра інтрига.
Це роман-смерч. З роману б’є несамовита енергія зла й підлості, він перейнятий катастрофальними передчуттями. Але в ньому й тонко жебонить надія, що людина вистоїть проти всіх нелюдських спокус і випробувань, якщо…
Берун знайшов звіт «наружки» про те, як добирався до кав’ярні «Кокарда», проглянув його ще швидше. Ці деталі, клички, назви вулиць, повороти-розвороти починали голову дратувати.
— Так, нарешті дійшли, — вголос промовив Берун, хоча в кабінеті не було нікого. Він перевернув ще кілька аркушів. — Ага, ось, слава Богу.
Для контролю за розмовою об’єктів через довірену особу «М» організовано оперативне прослуховування з використанням камуфльованого виробу «Канделябр».
«Комар»:…які на той час були. Але ж ми ще досі з ними возимося. Інша справа, коли вся наша Служба чітко уявляє, що з цим усім робити.
«Кокарда»: Чи не з цього приводу вас викликав сьогодні голова?
К-р: Ні. Саме про це я й хочу з тобою поговорити. Після розмови з Герасимом Васильовичем я довгенько ходив вулицями, думав, прикидав і так, і сяк. Але нічого путнього в мою сиву голову не приходило. Я не знав, говорити з тобою чи так усе залишити.
Ну, викличу я тебе в кабінет, дам прочухана, накажу більше так не робити. А ти мене, як будь-яка нормальна людина, запитаєш:
«А в чому, власне кажучи, справа? Які до мене претензії і що я маю робити, а чого не робити?» І матимеш рацію. Потім мені спала думка поговорити з тобою де-небудь не в кабінеті, щоб обстановка, сказати б, не гнітила. Та й навіщо відкладати цю розмову на потім: самому мучитися, та й виконувати вказівку голови все одно треба. Ось я й вирішив тобі відразу зателефонувати й запросити сюди.
К-да: Так це ви виконуєте вказівку Беруна? Я думав, що ми нарешті хоч трішки відпочинемо від кошмарного оперативного дурдому. Ви запитаєте в мене, як я живу поза роботою, розкажете про свою сім’ю, про сина. До речі, як він там? Чим займається?
К-р: Вибач, але потім про все розпитаю й колись усе розповім. Зараз поговоримо про речі більш серйозні. Коли сьогодні мене викликав Герасим Васильович, то стурбованим голосом повідомив, що він дуже переживає за тебе.
К-да: За мене? А що я такого накоїв, що він за мене переживає?
К-р: Це тобі видніше. Він мені нічого до пуття не пояснив. Тільки сказав, що ти дограєшся і що за твої витребеньки буду відповідати і я теж. Щось роз’яснити я не встиг — він мене майже вигнав з кабінету. Так що — давай розказуй, що ти там наробив чи, може, ще тільки думаєш наробити?
К-да: Володимире Дмитровичу, я навіть не уявляю, про що я маю розказувати й у чому каятися. Можливо, сердиться за те, що досі деякі справи не закрито, побиття депутатів, наприклад. Може, на нього тиснуть згори, а він як досвідчений керівник не може слухати докори тих жлобів, вважає це для себе образою. Так що мені тепер — повіситися, чи що? І так стараємося, робимо все можливе й неможливе.
К-р: Ні, мені здається, що хтось на тебе накапав. І стосується це, мабуть, не лише роботи.
К-да: Як це — не роботи? А що ще в нашому житті є, окрім роботи?
К-р: Та й я так думаю. Причому є ж конкретні результати. Ось дивися: останнім часом тільки моїми підрозділами викрито кілька махінацій у кредитно-фінансовій системі, у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А скільки накопали при роздержавленні й приватизації об’єктів народного господарства? А контрабандисти? А наркоділки? А зброя? Та тільки кримінальних справ за нашими матеріалами порушено останнім часом майже дві тисячі, понад тисячу осіб заарештовано, понад півтисячі вже засуджено. А скільки коштів, вилучених у злочинців, переказано до державного бюджету! Мільйони доларів!