Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
І за тоє скарані зостали, же перше од честі всякої оддале-ні і, як якії злочинці, з безчестієм на Москву голо [їх] попро-важено, а напотом од жон розлучено, а маєтності і скарби, которії многії були, усе одобрано, в которих місто великоє убозтво, вмісто розкоші — срокгая неволя, вмісто карет дорогих і возников — простий возок, теліжка московськая з под-водником, вмісто слуг нарядних — сторожа стрельцов, вмісто музики позитивов — плач щоденний і нарікання на своє глуп-ство пихи, вмісто усіх розкошей панських — вічная неволя.
На том скончилося гетьманство поповичово 25-го іюля, в суботу [...]
ПОЕЗІЯ
Мелетій
і
ЕПІГРАМА НА ГЕРБ [ДОМУ КНЯЗІВ ОГИНСЬКИХ ‘]
Крест ся Христов славою вірних іменуєт, їм ся самим апостол хвалить розказуєт.
Тим ся знаком божія церков украшаєт
І старожитних домов зацность вивишаєт.
Тим ся лукавих духов гуфи проганяють
І варварських народов полки побіждають. Щасливий дом Огинських, которий тот маєт
Клейнот, з продков поданий, і в нім ся кохаєт, Гди ж то знак набоженства і сталої вєри,
Тим ся здавна їх здобять синове і дщери,
А на том фундаменте всі цноти будують,
Отчизнє милой дєльним мужством услугують, Що звикло безсмертную славу із’єднати,
Которая на світе поти будет трвати,
Поки місяць і звізди свой біг справувати І ночнії темності будуть просвєщати.
НА СТАРОЖИТНІЇ КЛЕЙНОТИ ЇХ МИЛОСТЕЙ КНЯЖАТ ОГИНСЬКИХ 1 І ЇХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ ВОЛОВИЧОВ 2
Двоякії, под гельмом єднаким, клейноти Знаменитії ясне виражають цноти Двох презацних фамилій, в один дом злучоних, В славі аж под самоє небо вивишоних.
Тут крест старожитного набоженства знаком І статечної віри в трафунку вшеляком. Тут рада, тут розтропность місце своє маєт І, як на небі місяць з звіздами, сіяєт,
Так ся тих преславнії домов блищать справи І високим їх станом годнії забави.
Тут стріли переважную дільность висвідчають,
Тут сличний цнот огород ріки поливають,
Которії вод живих здроєм обфітують
І пам’ять з заплатою вічною готують.
НА СТАРОЖИТНИЙ КЛЕЙНОТ ЇХ МИЛОСТЕЙ КНЯЖАТ СОЛОМИРИЦЬКИХ 1
Славу, в том старожитном і презацном дому Квітнучую і давніх од віков нікому Не тайную, клейноти в гербах виражають,
А цноту, дільность, віру спольне висвідчають. Тим ся бовім зацнії доми прославляють І праве под самоє небо вивишають.
НА СТАРОЖИТНИЙ КЛЕЙНОТ ЇХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ ХОДКЕВИЧОВ 1
Зацний дом Ходкевичов, значнії клейноти За високії здавна одідичив цноти,
Которії тот славний славне дом подносять І, праве, аж под небо самоє виносять І в вивишанню його нікгди не устануть,
Поки місяць і звізди світити не престануть.
ЛЯМЕНТ
У СВІТА УБОГИХ НА ЖАЛОСНОЄ ПРЕСТАВЛЕНІЄ СВЯТОБЛИВОГО А В ОБОІ ДОБРО-ДІТЕЛІ БАГАТОГО МУЖА В БОЗІ ВЕЛЕБНОГО ГОСПОДИНА ОТЦЯ ЛЕОНТІЯ КАРПО-ВИЧА АРХІМАНДРИТА ОБЩІА ОБИТЕЛІ ПРИ ЦЕРКВІ СОШЕСТВІЯ СВЯТОГО ДУХА БРАТСТВА ЦЕРКОВНОГО ВІДЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ГРЕЧЕСЬКОГО г
Святий Єронім 3 на Екклезіаста 4: «Приятелем живота н-Ьт прим-Ьря».
Жалосний трен, смутний ритм, нагробок плачливий В тяжкий свой день, в день жалю, в день свой
фрасовливий Собор церкві послушних, кгмін світа убогий Пишет, кладет то, себе, змерлого [...] 27
З которого поводу по бозі живеннє
Вчасноє мів по тілі, на душі збавеннє Подиктуєт і просить на пам’яті міти
Церков, стадо, братію, духовнії діти.
Msvbv6qo() Sropaxos: «Ои ot вбоі (piAotfcriv, ano'ftvriaxei veoj 28.
Plautus: «Quern DU diligunt, adolescens moritur, dum valet, sentit, sapit»29.
ЛЯМЕНТ
Повідають, же радость вслід за смутком ходить,
А з утіхи, з веселля фрасуиок ся родить.
Ведлуг слова псалмисти: «З вечора плач будет,
Рано радость настанет, світ смутку забудет»8. На том умисл, мисль моя з довціпом устаєт,
Згола ли то всім, во всіх і завжди биваєт.
Таковії абовім подчас на чловіка
Жалі, смутки бивають, же їх.і довіка Ледве может забити альбо і ніколи,
Кгди му щодня новії в серцю родять болі.
Речій альбо персони, в которих коханнє Своє мівав по бозі, любоє уфаннє,
27
Дефект першодруку.— Ред.
28
Менандр5, як подає Стоботей 6: «До кого боги прихильні, той помирає молодим» (грецьк.).— Ред.
29
Плавт7: До кого боги прихильні, той помирає молодим, а поки здоровий — відчуває, думає» (лат.).— Ред.