Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
А на другий день, переправивши табор, под гору пойшли. Але не допустили турки, стоячи на горі з гарматами. Где знову ночувати мусили.
І вночі полковника черніговського Василія Борков-ського 35 гетьман послав і боярин, придавши московського войська немало.
Где, не дойшовши гори, межи собою войська стали ся бити, узявши тривогу. Що почувши, турки з гармат били моцно на табор козацький. І так заночувати мусили.
А в суботу, скоро світ, войська козацькії і московськії гору опанували, турков одбивши, і гармат турецьких двадцять сім з іншими риштунками узяли.
І турки пострах великий узяли. Але, же войсько не пущено за турками, комонник турецький, оглядівшися, знову одвернув, і так аж до самого табору войсько козацькоє і москов-ськоє гнали, рубаючи. Тілько єдин полковник московський, оставившися рогатками, одержався на горі. Где і усе войсько а табором притягло. І цілий день міли потребу.
І так турки, видячи потугу немалую, уступили за Тясмин, взявши тривогу великую, і, перейшовши Тясмин, мости поламали і попалили.
А войська московськії і козацькії подступили под Чигирин і стали под бором около озера, где стояли тиждень надаремне, жадного промислу не чинячи.
Що видівши, турки з пильностю доставали Чигирина.
А гетьман Самуйлович услав свіжого войська кілька полков в Чигирин. Которії, увойшовши, влегце собі важили потугу турецькую.
І так в п’ятницю вирвало подкоп под замком, где убито гранатом воєводу окольничого Івана Івановича Ржевського, чоловіка воєнного і справного. А напотом дня 10-го августа, в неділю о полудню, вирвало кілька подкопов под містом праве в самий час, як козацтво — одні попилися, а іннії спали. І так, як став крик, мало хто з войська козацького кидався бити, але усе наутеки скочило з города, обачивши войсько турецькоє на той вирві, где подкопи вирвали. Где на мосгі як зійшло козацтво, з которими мост обломився, а на греблі самі себе подавили, утікаючи. Где немалую шкоду турки в людєх учинили — на кільканадцять тисяч козаков погибло: одні потонули в Тясмині, а інних порубано, бо турки не живили нікого, але усе стинали, а місто палили, где опанували.
Піхотноє зась войсько козацькоє, под гору за церков зобравшися, боронилося аж до самої ночі. А москва в замку боронилася. І так вночі москва, понабивавши повні гармати пороху і замок запаливши, пойшли з тими козаками на пролом през турецькоє войсько, котороє юже знову було перейшло през Тясмин. І так увойшли до свойого войська. Але єднак на замку немало полегло москви, як уступали, бо сторожі не спровожала старшина з квартир, і тих, бідних, погубили. А і тії усі заледво би увойшли, єжели би не піхота козацькая, сердюки, греблі до ночі боронили.
В понеділок рано, до дня, рушило усе войсько московськоє і козацькоє ку Дніпру, где з великою трудностю аж у вовторок прийшли ку Дніпру і окопалися. Але в том одході трудность великая од турков була.
А в середу везір з Юрем Хмельницьким зо всіми войськами і гарматами притягли.
І обступили войська наші своїми потугами, моцно достаючи цілий тиждень. Где турков много побито, а под самим везіром коней двох убито. Бо не тілько з оружжя, але рукопаш билися. Так барзо налігали на табор були, же хотіли турки узяти, але, за помощію божією, на собі понесли.
І так видячи турки, же їх много пропало, другої неділі уступили од войська нашого ку Чигирину і там през три дні тажари переправляли, і Чигирин до остатку зруйнували, і гармати забрали, і пойшли у свою землю. А наші войська переправилися через Дніпр без жадної юже налоги [...]
РОКУ 1687
На початку [року 1687] войська великії їх царських величеств зо всей Москви і панств приналежних до нас рушили в городи українськії московськії, єще зимою, з арма-тами. Над которими старшими були Василій Голіцин, князь і боярин, а другий Шеїн36. І до весни тривали, стягаючись в слободах московських коло Сум, Криги, Котельви і інних. І гетьману запорозькому указ царський був, жеби на войну готові були на Крим іти. Где і козаков прибольшало з пос-польства.
0 святом Георгії37, зараз на весну, гетьман Іван Самойло-вич вийшов з Батурина з арматами, розославши по всіх полках, жеби виходили, універсали. А сам гетьман на Гадячоє ішов ку Полтаві, і за ним усі войська козацькії, переправивши Ворскло, ку Орелі, ку Самарі, где, мости поробивши на тих ріках, переправлялось войсько козацькоє.
За которими і московськії войська барзо великії наступили з боярином Василієм Васильовичом Голіцином і при нем бояре Шеїнов, Долгорукий38, Змієв39 й інниї незлічонії войська Самар переправили.