Кров і пісок
- Автор: Ибаньес Висенте Бласко
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Віктор І. Шовкун
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Кров і пісок». Краткое содержание книги:
Зненацька натовп на вулиці Змій заворушився й загомонів, охоплений веселою нетерплячкою. Під звуки музики щільними рядами наближалася процесія Макарони. Шалено гуркотіли барабани, завивали сурми, галасувала весела юрма «макаренців», і люди попідводилися зі стільців, щоб краще роздивитися гамірний похід, який неквапно сунув вулицею.
Попереду йшли розхристані молоді хлопці — вони вимахували палицями і крикливо славили святу діву. Гордо виступали під цікавими поглядами міської знаті розпатлані жінки в убогих лахах, пишаючись, що йдуть по вулиці Змій, у самому центрі Севільї, де їм доводилось бувати лише вряди-годи.
Цієї чудесної ночі вони мстилися за свою бідність і кричали у вікна кав’ярень, заповнених пристойною публікою, та клубів, де збиралися молоді сеньйори:
— Ось ідуть макаренції Дивіться усі на святу діву — найкращу в світі! Слава матері божій!
То там, то там котрась із жінок смикала за руку чоловіка, який після трьох годин походу в процесії не міг утримати прямо голову і ледь стояв на ногах. Додому!.. Але захмелілий «макаренець» опирався і белькотів, дихаючи п’яним перегаром.
— Відчепися, жінко. Спершу я заспіваю нашій смуглявці.
Прокашлявшись і піднісши руку до горла, він утуплював погляд у статую і хрипко заводив пісню, яку ніхто, крім нього, не міг почути серед неймовірного галасу, оплесків, завивань сурми та гуркоту барабанів. Шаленство затопило вузеньку вулицю, ніби туди щойно вдерлася п’яна орда. Сотні голосів водночас виспівували на всі лади. Навколо нош із святою дівою юрмилися молоді хлопці — бліді, зарошені потом, без капелюхів, що їх давно погубили, в розстебнутих жилетах. Спотикаючись і виснучи на руках у друзів, вони голосами вмирущих тягли саету. На підступах до вулиці Змій валялися на тротуарах Кампани тіла «макаренців», що полягли у славному поході.
У дверях кав’ярні стояв Насйональ з дружиною та дітьми і дивився, як проходять «покутники». «Забобони й відсталість!..» Але за звичаєм він щороку був присутній при штурмі вулиці Змій буйними «макаренцями».
Бандерильєро відразу впізнав Гальярдо по стрункій постаті та характерній для тореро зграбності, яких не могла приховати навіть його інквізиторська мантія.
— Хуанільйо, скажи нехай спиняться. Тут у кав’ярні сидять кілька сеньйор-чужоземок, їм хотілося б краще роздивитися Макарену.
Поміст із священною ношею застиг на місці. Музика заграла один із тих бравурних маршів, якими розважають публіку на кориді, і відразу ж невидимі носії почали дружно переступати з ноги на ногу, від чого поміст заходив ходором, ледь не розчавлюючи людей об стіни, а свята діва з усіма своїми коштовностями, квітами, ліхтариками та важким балдахіном затанцювала під музику. Це була заздалегідь відрепетирувана вистава, якою «макаренці» дуже пишалися. Хлопці з передмістя, ухопившись руками за краї платформи, розгойдувалися разом з нею і весело кричали, захоплені цим чудом сили і спритності.
— Нехай дивиться вся Севілья!.. Оце гарно! Так уміють лише «макаренці»!..
А коли музика замовкла і поміст перестав розгойдуватись, гримнули оплески та вітальні вигуки — блюзнірські, безсоромні, але викликані щирим захватом. Вигукували заздоровниці найсвятішій діві Макаренській, яка, мовляв, уміє і се й те краще від усіх інших відомих і невідомих дів.
Братство продовжувало свій тріумфальний похід, залишаючи полеглих на кожній вулиці і відсталих у кожному шинку. Коли зійшло сонце, воно застало процесію дуже далеко від її парафії, на протилежному кінці Севільї. Перші промені заіскрилися в діамантах, що прикрашали статую, й освітили мертвотно бліді обличчя простолюду та «покутників», які поскидали з себе маски. У вранішньому світлі кортеж здавався ватагою пияків, що повертаються з нічної гульні.
Неподалік базарного майдану обидва помости було покинуто серед вулиці, і процесія розбрелася по ближніх шинках «пропустити вранішню чарочку», Про місцеве вино забутій і великими келихами жлуктали агвардієнтеАгвардієнте — біле хлібне вино, за смаком нагадує горілку. з Касальї та Руте. Білі плащі «покутників» давно перетворилися на брудні, покриті плямами ганчірки. Рукавички було погублено. На розі вулиці зігнувся в три погибелі якийсь брат із погаслою свічкою. Підтримуючи рукою каптур і роззявивши рота, він спорожняв отруєний алкоголем шлунок.
Від блискучого «іудейського вояцтва» лишилися жалюгідні рештки — здавалося, воно повертається після нищівного розгрому. Капітан плентав, ледь тримаючись на ногах, зламані пера звисали на його мертвотно бліде обличчя, але він старанно оберігав свій пишний обладунок від брудних доторків. Честь мундира — над усе!