Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

Охоронюваний законом інтерес — це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004[383]). Детальніше аналіз наведеної позиції Конституційного Суду України див. главу 2 розділу І.

Поняття "інтереси служби" безпосередньо пов'язане з обсягом прав та обов'язків (повноваженнями, компетенцією) службової особи підприємства, установи чи організації, тобто її повноваженнями (компетенцією). Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконанім завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів[384]. Такі особи є державними службовцями. У контексті п. 1 примітки до ст. 364 інтереси служби необхідно розуміти як законні інтереси конкретного підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, якому (якій) "служить" службова особа. При цьому йдеться саме про законні інтереси підприємств, установ, організацій, тобто інтереси, які відповідають визначеним законом цілям та завданням їх створення та діяльності. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави чи "всіх співвітчизників" або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права. Наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу законодавець робить не завжди, зважаючи на те, що згадувані у законах інтереси не суперечать Конституції України або випливають з її змісту. Таке акцентування застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів (абз. 3 п.3.5 мотивувальної частини названого Рішення Конституційного суду України).