Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Інтереси служби не можна розглядати як "вузьковідомчі" інтереси, оскільки на практиці, як правило, може мати місце конфлікт (колізія) інтересів. У мотивувальній частині названого Рішення Конституційного Суду України констатується, що для правильного розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо враховувати, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і неправовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів, — виключно легітимних, але конкуруючих інтересів. Конституційний Суд України також констатує, що певною конфліктністю характеризуються і охоронювані законом та правом інтереси громадянина і держави, особи і суспільства, акціонера і акціонерного товариства, національні і загальнолюдські, приватні і публічні тощо. Інтереси конкретного підприємства можуть не співпадати з інтересами окремих громадян, в тому числі і його найманих працівників, інтересами держави, суспільства чи інтересами інших підприємств. Так, дії службової особи по спрямуванню коштів, наприклад, на розвиток виробництва, а не на виплату заробітної плати працівникам підприємства, установи чи організації, хоч і вчинені формально в інтересах служби, однак спричинюють істотну шкоду іншим інтересам — охоронюваним законом правам та інтересам працівників даного підприємства, установи чи організації.
Обов'язковим є встановлення того, яким саме законним інтересам (зокрема, інтересам окремих громадян, інтересам держави чи інтересам підприємства) заподіяна шкода діянням службової особи і яка саме (матеріальна, нематеріальна), її розмір, а також заподіяння якої шкоди іншим інтересам відвернено діянням службової особи. Питання про співвідношення інтересів держави, суспільства в цілому і окремого підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності, його найманих працівників та інших громадян, а також інших юридичних осіб повинно вирішуватись в кожному конкретному випадку з урахуванням, зокрема, таких обставин:
— яка шкода заподіяна конкретним законним інтересам;
— яка шкода могла би бути заподіяна іншим конкретним законним інтересам, на користь яких вчинені дії службовою особою, у разі їх невчинення;
— яка шкода могла би бути заподіяна конкретним законним інтересам, зокрема інтересам підприємства, установи, організації, у випадку невчинення службовою особою тих дій, які вона вчинила в законних інтересах підприємства, установи чи організації за рахунок невчинення інших дій в інтересах держави, суспільства, інших юридичних чи фізичних осіб, чи навпаки.
Фактично у таких ситуаціях йдеться про вирішення питання щодо оцінки правомірності дій службової особи з позиції інституту крайньої необхідності, на що звертається увага і ПВСУ щодо заподіяння шкоди при перевищенні службовою особою службових повноважень: "коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені в стані крайньої необхідності відповідно до ст. 39 КК не можуть бути визнані злочинними" (див. п. 15 постанови ПВСУ "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15[385]).
Тому, очевидно, не міститимуть ознак складу злочину, передбаченого ст. 364, дії керівника сільськогосподарського кооперативу, активи якого знаходилось у податковій заставі і який частину зібраного зерна обміняв на пально-мастильні матеріали без письмової згоди податкового органу. Хоча формально подібна реалізація майна є здійсненням службовою особою платника податків операцій, передбачених підпунктами 8.6.1–8.6.3 п. 8.6 ст.6 Закону України від 21 грудня 2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", здійснення яких потребує попередньої згоди податкового органу згідно з роз'ясненнями ПВСУ, що містяться в його постанові "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів" від 8 жовтня 2004 р. № 15[386], має кваліфікуватися як зловживання службовим становищем, але дії керівника мають розцінюватись як вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки відсутність пально-мастильних матеріалів не дозволила б завершити збирання збіжжя, чим була б заподіяна суттєво істотніша шкода не лише кооперативу, його членам та Найманим працівникам, а й, у кінцевому підсумку, державі та суспільству в цілому.
385
Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973–2004): Офіційне видання / За заг, род. В.Т. Маляренка. — К.: Концерн "Видавничий Дім “Ін Юре", 2004 (далі — Постанови…) — С. 207.
386
Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 11. — С.9; Саме таким чином вирішується це питання у КК Російської Федерації. У п. 2 примітки до ст. 201 КК РФ, якою передбачена відповідальність за зловживання повноваженнями, передбачено, що якщо діяння, передбачене цією статтею або іншими статтями гл. 23 КК РФ (ст. 202 — Зловживання повноваженнями приватними нотаріусами та аудиторами, ст. 203 — перевищення повноважень працівниками приватних охоронних чи детективних служб та ст. 204 — Комерційний підкуп), заподіяло шкоду інтересам виключно комерційної організації, яка не є державним чи муніципальним підприємством, кримінальне переслідування здійснюється за заявою цієї організації або за її згоди. Згідно з п. 3 примітки до ст. 201 КК РФ, кримінальне переслідування за діяння, передбачене цією статтею чи іншими статтями гл. 23 КК РФ, яке заподіяло шкоду інтересам інших організацій, а також інтересам громадян, суспільства чи держави, здійснюється на загальних підставах (Уголовный кодекс Российской Федерации. — М, Омега — Л, 2004. — С. 95–96).