Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

— Продай мені наборг, а гроші через неділю прийдеш і возьмеш.

Продав той вола. Пройшла неділя, дурень закурив люльку і пішов за грішми. Іде, а собака «гав, гав!».

— Давай гроші! — каже дурень.

А собака від нього навтіки та під гнилий пень, тільки її дурень і бачив. Заглянув він під пень, коли там гроші. Набрав дурень цілий віз грошей, привіз додому. Брати питають:

— Де ти стільки грошей набрав?

— За вола, — каже, — взяв.

Брати і посилають його:

— Біжи до попа, попроси мірки, та не кажи, що гроші міряти, а кажи, що будем мірять пшеницю.

Пішов дурень.

— Здоров, попе.

— Здоров, дурню, — каже піп.

— Дай нам мірки.

— Нащо вам мірка?

— Гроші мірять.

— А мені дасте?

— Дамо.

Приносить мірку додому, а брати й питають:

— Як ти казав?

— Я казав: дай, попе, мірки, будем гроші мірять.

— А, щоб тебе та бодай тебе, дурню. І нащо було так казать! Ну, біжи та стань на воротях, як буде піп іти до нас, то свиснеш, а ми тоді будемо пшеницю мірять.

Став дурень на воротях. Аж іде піп. Дурень його як свиснув кийком, він так і витягсь. Входить дурень у хату, а брати його й питають:

— Де піп?

— А там, біля воріт: я його свиснув, а він і витягся.

Дивляться брати, коли й справді так.

— Біжи ж, кажуть, сховай його.

Пішов дурень і заховав попа на горище. Розумні брати переховали попа, зарізали барана та й поклали його на горище якраз на тім місці, де лежав піп. А приходить попадя і питає:

— А де, дурню, піп?

— На горищі, — каже той.

Лізе попадя на горище, а дурень її питає:

— Попаде, чи твій піп з рогами?

— Ні, дурню, такий, як і ти.

— Попаде, чи твій піп з чотирма ногами?

— Ні, дурню, такий, як і ти.

Злізла попадя на горище, глянула та й каже:

— Е, це, дурню, баран!