Енеїда [Aeneis - uk]

308] Турн з свого боку також без діла там часу не гає, 309] А пориває у запалі цілий загін за собою, 310] І проти тевкрів веде, і на березі їх розставляє. 311] Сурми заграли, і перший Еней на селянські ватаги 312] Напад вчинив і латинян розбив, — це був добрий початок, — 313] Вбивши Терона, що був найсильніший з мужів, що Енея 314] Сам зачепив, — йому бік через панцир, плетений з міді, 315] І через туніку, золотом ткану, мечем прорубавши. 316] Потім Ліханта убив, що у мертвої матері з лона 317] Витягти встигли й тобі, о Фебе ясний, присвятили[380]. 318] Та чи багато йому помогло, що іще немовлятком 319] Він врятувався від вбивчої сталі? А далі на той світ 320] Ціса запеклого ще і Гіанта ставного послав він, 321] Тих, що у битві дубинами лави стелили, — не стали 322] В поміч їм ні Геркулесова зброя, ні руки їх сильні, 323] Ані Меламп, їхній батько, що другом Алкіда був, поки 324] Біди терпів на землі він. А Фаросу, що нерозумні 325] Кидав погрози, він, списом махнувши, заткнув його горло. 326] Й ти, жалюгідний Кідоне, забув би свої повсякчасні 327] Любощі з хлопцями й тут би упав від правиці дарданця, 328] Замість нової від Клітія втіхи, в якого лиш перший 329] Вус засівався, якби не з’явилася в пору для тебе 330] Дружна громада братів, що від Форка усі народились. 331] Кинули сім гостролезих списів, від щита ж і шолома, 332] Не заподіявши шкоди, відбилась їх тут же частина; 333] Інші ж мали його проколоти, а мати Венера 334] Їх відвернула. Тоді обернувся Еней до Ахата, 335] Вірного друга: «Дай же списи, із них жоден даремно 336] Не полетить з моїх рук на рутулів; списи ті встрявали 337] В грецькі тіла на полях іліонських». Вхопив величезний 338] Спис він і кинув, а той у розгоні пробив і спижевий 339] Щит у Меона, і панцир роздер йому, й груди. До нього 340] Брат Алканор підступає й хапає правицею брата, 341] Щоб не упав. Але спис надлетів, і пройняв йому рам’я, 342] Й далі кривавий летить, а правиця на м’язах повисла. 343] Вирвав тоді Нумітор того списа із братнього тіла 344] І на Енея ним кинув; та вцілить йому не вдалося — 345] Вп’явсь у стегно він Ахата великого. Тут же, своєю 346] Юною силою гордий, Клаус із Кур надбігає, 347] Здалека вдарив гартованим списом Дріопа, й відразу 348] У підборіддя загнавши, відняв йому й мову, і душу, 349] Горло пройнявши. Чолом той ударив об землю, і з рота 350] Ринула цівкою кров. Та з далекого краю Борея 351] Трьох фракійців і ще трьох, що батько Ідант надіслав їх 352] І батьківщина ісмарська, в пригодах убив розмаїтих. 353] Тут же до них і Галес надбігає, й загони аврунків, 354] Вершник славетний Мессап, нащадок Нептунів. Ті й другі 355] Хочуть відбитись — на самім порозі Авзонії б’ються. 356] Як у великих просторах небесних ворожі вітри десь 357] Бій розпочнуть, а завзяття і сили в них рівні — не тільки 358] Бій поміж ними самими іде, але й хмари, і море 359] Не відступають і довго не знать, хто здолає, й всі сили 360] Встали в напрузі, — так само зчепились троянські й латинські 361] Лави, зімкнувшись, нога при нозі і при воїні воїн.