Енеїда [Aeneis - uk]

606] Сам до Юнони із словом звернувся тим часом Юпітер: 607] «Сестро й дружино моя наймиліша! Справі троянській, — 608] Гак, як ти думала, й не помилилась, — сприяє Венера, 609] Не витривала-бо в труднощах бою мужів тих правиця, 610] Дух не завзятий, і стерпіть не вміють вони небезпеки». 611] Скромно до нього Юнона: «Мій мужу найкращий, навіщо 612] Cерце дратуєш зболіле, що прикрого слова боїться? 613] Мала б я в тебе таку, як колись, і як бути повинно, 614] Силу кохання, напевно, ти в тому мені б не перечив, 615] Наймогутніший, щоб збити тепер ще живого могла я 616] Вивести Турна та батькові Давну віддати живого. 617] Хай тепер гине і чистою кров’ю хай тевкрам заплатить. 618] Все ж таки з нашого роду ім’я він виводить, Пілумн був 619] Прадід його у четвертім коліні, і завжди рукою 620] Щедрою в храмах твоїх він жертви численні приносив». 621] Їй цар Олімпу небесного так відповів коротенько: 622] «Що ж, як ти просиш тепер відсунути смерть юнакові, 623] Хоч йому вмерти судилось, жадаєш, щоб це учинив я, 624] Втечею Турна врятуй, від погрози лихої недолі 625] Вирви його. Це-бо можна дозволить. Якщо ж якусь глибшу 626] Думку ти криєш в проханні і хочеш війну обернути, 627] Зовсім змінити, то знай, що пусті ти плекаєш надії». 628] З ревними слізьми Юнона: «А що, якби в слові одмовив, — 629] В серці ж признав ти, — і все ж таки Турну життя б залишилось? 630] Жде-бо на нього, безвинного, згуба тяжка, хіба справді 631] Я помиляюсь. Коли б то я марним каралася страхом, 632] Ти ж би свій задум на краще змінив, у твоїй-бо це волі».