Твори в 4-х томах. Том 3
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 3». Краткое содержание книги:
ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ
СТАРИЙ І МОРЕ ОПОВІДАННЯ 50-х РОКІВ
— Мені це не подобається. Адже, зрештою, ці гроші належать іспанським робітникам.
— І не треба, щоб це вам подобалось. Треба тільки, щоб ви розуміли, — сказав Карков. — При кожній нашій зустрічі я навчаю вас чогось нового, і так поступово ви здобудете всі потрібні знання. Це дуже цікаво для викладача — вчитися самому.
— Навряд чи я викладатиму, коли повернуся. Мене, мабуть, виженуть як червоного.
— Ну що ж, тоді приїздіть до Радянського Союзу і будете продовжувати свою освіту там. Можливо, це було б для вас найкраще.
— Але мій фах — іспанська мова.
— Є багато країн, де розмовляють по-іспанському, — сказав Карков. — Не в кожній так важко зробити щось, як в Іспанії. А крім того, не забувайте, що ви вже майже дев'ять місяців не викладаєте. За дев'ять місяців можна здобути новий фах. Чи багато ви читали з питань діалектики?
— Тільки «Підручник марксизму», виданий Емілем Бернсом. Більше нічого.
Якщо вя прочитали його до кінця, то це не так мало. Там із півтори тисячі сторінок, і над кожною треба попосидіти. Але є ще інші книжки, які вам слід прочитати.
—Тепер ніколи читати.
— Я знаю, — сказав Карков. — Я маю на увазі — при нагоді.
Є книжки, прочитавши які, ви зрозумієте багато чого з того, що відбувається тут. А те, що відбувається тут тепер, ляже в основу майбутньої книжки — дуже потрібної книжки, що пояснить багато речей, про які треба знати. Можливо, цю книжку напишу я. Сподіваюсь, що саме я її напишу.
— Не знаю, хто міг би написати її краще за вас.
— Ви мене перехвалюєте, — сказав Карков. — Я журналіст. Але, як усі журналісти, я мрію творити справжню літературу. Тепер я збираю матеріал для нарису про Кальво Сотело. Це був запеклий фашист, справжній іспанський фашист. Франко і решта— зовсім не те. Я вивчаю статті й промови Сотело. Він був дуже розумний чоловік, і те, що його вбили, — дуже розумно.
— А я гадав, що ви проти політичних убивств.
— Ми проти індивідуального терору, — всміхнувся Карков. — Певна річ, ми проти діяльності злочинних терористичних і контрреволюційних організацій. Ненависть і презирство викликає в нас дворушництво таких, як Зінов'єв, Каменев, Риков та їхні поплічники. Ми зневажаємо й ненавидимо цих людей. — Він знов усміхнувся. — Але все-таки можна вважати, що метод політичних убивств застосовується досить широко.
— Ви хочете сказати…
— Я нічого не хочу сказати. Але, звичайно, ми страчуємо й знищуємо виродків, покидьків суспільства. Їх ми ліквідуємо. Але не вбиваємо. Розумієте різницю?
— Розумію, — сказав Роберт Джордан.
— І якщо я інколи жартую, — а ви розумієте, як небезпечно жартувати навіть жартома, — тож якщо я інколи жартую, то це ще не означає, що іспанському народові не доведеться колись пошкодувати, що він не розстріляв деяких генералів, які й досі перебувають при владі. Просто я не люблю, коли розстрілюють людей.
— А я тепер ставлюся до цього спокійно, — мовив Роберт Джордан. — Я теж не люблю, але ставлюся до цього спокійно.
— Знаю, — сказав Карков. — Мені про це казали.
— Хіба це так важливо? — сказав Роберт Джордан. — Я хотів просто бути щирим.
— На жаль, — сказав Карков, — це одна з умов, що дозволяв вважати надійною людину, якій за інших обставин довелося б чекати набагато довше, щоб потрапити до цієї категорії.
— А хіба мені обов'язково треба бути надійним?
— Ваша робота така, що ви мусите бути абсолютно надійним. Треба мені колись побалакати з вами, щоб побачити, що діється у вашому мозку. Шкода, що ми ніколи не розмовляємо серйозно.
— Я свій мозок запечатав аж до переможного закінчення війни, — сказав Роберт Джордан.
— Тоді боюся, що вам доведеться обходитись без нього ще довгий час. Але пам'ятайте, що мозок коли-не-коли все-таки треба тренувати.
— Я читаю «Мундо обреро», — сказав на це Роберт Джордан, а Карков відповів:
— Гаразд. Чудово. Я розумію й жарти. Але в «Мундо обреро» бувають і дуже розумні речі. Найрозумніші з усіх, що їх пишуть про цю війну.
— Атож, — мовив Роберт Джордан. — Згоден. Та все ж не можна побачити повної картини війни, читаючи тільки партійну газету.