Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
Інспектор осудливо похитав головою:
— Що ж, ясно. Справді все ясно. Знову ви намагаєтеся втягнути нас у свої політичні ігри… Капітане Шнайдер, вибачте за непорозуміння. Я від самого початку підозрював, що тут не все чисто. Зараз доповім комісару, і він скасує ордер на ваш арешт.
З цими словами Хашемі дістав телефон, зв’язався зі своїм начальником і чітко, в усіх подробицях, змалював йому ситуацію. На завершення він сказав:
— Я вважаю інцидент вичерпаним, пане комісаре. Це була чергова інтрига… Ні, не думаю, що посольство матиме претензії. Їхній представник був присутній при нашій розмові й міг переконатися…
Цієї миті консул клацнув пальцями й простягнув руку до телефона.
— Одну хвилину, сер, — промовив інспектор. — З вами хоче поговорити пан консул.
Той взяв телефон і заговорив:
— Добридень, пане комісаре… Ні, я не згоден з інспектором. Як представник посольства, я незадоволений його діями… Атож, я визнаю, що вочевидь сталося непорозуміння. Проте не впевнений на всі сто відсотків. Існує ймовірність того, що молоді леді залякані й не кажуть правди.
Елі приголомшено втупилась у нього:
— Ви що, обкурилися?!
Консул, не звертаючи на неї уваги, продовжував:
— Якщо припустити, що їх утримують силоміць, то вони побояться визнати це, перебуваючи в банківській будівлі. Вся тутешня охорона підкоряється ютландцям… Так, пане комісаре, я наполягаю на попередній домовленості. Ваші люди мають відвезти всіх трьох — і міс Тернер, і міс Камінську, і капітана Шнайдера — до комісаріату. А там уже з’ясується, хто є хто.
— Це виключено, — категоричним тоном оголосив лейтенант Вінтерс.
А інспектор запитав:
— Ви уже закінчили, пане консуле? — Не чекаючи на відповідь, він забрав у нього телефон. — Пане комісаре, в цьому немає жодного сенсу. Я впевнений, мало того — переконаний, що міс Тернер і міс Камінська ніякі не заручниці, вони перебувають тут з власної волі… Перепрошую, сер, але я можу сприйняти ваші слова як образу. Я не ухиляюсь від обов’язків, а виконую їх сумлінно, в межах моїх поноважень. І до цих повноважень не належить організація циркових шоу на догоду ображеному самолюбству представників Октавії… Авжеж, комісаре, я ваш підлеглий, але не підневільний. Я готовий виконувати розпорядження, які відповідають моєму розумінню службового обов’язку. Та якщо ви накажете мені роздягтися і в одному спідньому прогулятися по Ріш-авеню, я дохідливо поясню вам, куди ви маєте піти… Кажете, я знахабнів? Аж ніяк — я лише адекватно реагую на ваші грубощі… Мене усунуто? Чудово! Все одно я вже закінчив слідство в цій справі… Так, розумію. Ви можете надіслати сюди хоч цілий полк спецназу з артилерією на додачу. Але спершу я звернусь у міністерство й повідомлю, що при отриманні ордера ви ввели суддю в оману, представивши йому спірні й бездоказові факти, як уже доведені й незаперечні… Я не погрожую, а лише сповіщаю вас про свій намір так учинити. Прямо зараз, після нашої розмови. На все добре, пане комісаре.
Хашемі натиснув кнопку відбою й поклав телефон на бильце крісла.
Я сказав:
— Інспекторе, це дуже мило з вашого боку. Ми вдячні вам за об’єктивність і безсторонність. Та далебі, вам не варто було ставити під удар вашу кар’єру. Якщо ваш начальник так затявся, ми з міс Тернер і міс Камінською могли б приїхати до комісаріату… — Вінтерс збирався був запротестувати, тому я швидко додав: — У супроводі посиленої охорони, певна річ. Там би ми залагодили непорозуміння, і ваш комісар залишився б задоволений.
Інспектор похитав головою:
— Боюся, все не так просто, капітане. Тепер я впевнений, що ордер на ваш арешт — пастка. Вас хотіли виманити з банку.
Тут уперше за весь час озвався поліційний сержант:
— Пане інспекторе, ви справді звернетеся в міністерство?
— Я вже звернувся, — відповів Хашемі, й далі дивлячись на мене. — Ще вчора ввечері, коли комісар доручив мені це завдання, я запідозрив, що тут не все чисто. Я давно служу в поліції, і за цей час у мене виробилося непогане чуття на брудні оборудки. Тому я ризкнув потурбувати міністра внутрішніх справ. Йому це також не сподобалося, і він доручив мені в усьому розібратися. Цілком могло бути, що мій начальник просто перестарався, догоджаючи ериданському посольству. Та коли я переконався, що ваша справа білими нитками шита, а комісар продовжував наполягати на вашому арешті, мені стало ясно — тут щось набагато гірше. Схоже, не просто корупція, а злочинна змова. І я обов’язково докопаюся до істини. — Інспектор підвівся з крісла; слідом за ним повставали сержант і вкрай невдоволений таким завершенням своєї місії консул. — А тепер дозвольте попрощатися з вами. Ще раз приношу вибачення від імені всієї вавілонської поліції.