Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
— Отже, панове, — промовив я. — Перед вами обидві молоді леді, яких я, за вашим твердженням, утримую проти їхньої волі.
— Це неправда, — запевнила Ліна.
— Маячня! — лаконічно оголосила Елі.
Інспектор Хашемі обережно, щоб не нервувати піхотинців, сунув руку до кишені і так само повільно видобув звідти дві фотографії. Подивився на них, потім на дівчат, відтак знову на знімки і кивнув:
— Схожі. — І запитливо поглянул на чоловіка в цивільному. — Пане консул, це вони?
— Так, — підтвердив той, — вони. Міс Елісон Тернер і міс Гелена Камінська.
— Точно?
— Та точно, точно, — нетерпляче озвалася Елі. — Якщо хочете, перевірте відбитки пальців. У пана консула напевно є всі наші біометричні дані. А ще ми можемо показати наші посвідчення службовців Ериданської Астроекспедиції. Щоправда, моє вже нечинне — тепер я мічман ВКС Ютланда, штатний пілот корвета „Оріон“.
Для консула це було несподіванкою:
— Справді, міс?
— Уявіть собі!
— І ви перебуваєте з капітаном Шнайдером з власної волі?
— Саме так.
— Тоді, може, ви брали участь у викраденні фрегата „Маріана“?
— Можливо, — зухвало відповіла Елі.
Інспектор зауважив:
— Згаданий фрегат нас не цікавить. Це питання давно вичерпано. Дуже прошу, не відхилятися від теми розмови. Отже, міс Тернер, ви заперечуєте твердження ваших батьків, що вас утримують силоміць?
— Батьків? — скинулась Елі. — То це вони?!
— Ми отримали від них офіційну заяву, — пояснив консул. — І на цій підставі звернулися до вавілонської поліції.
Елі ладна була вибухнути лайкою, проте вольовим зусиллям стрималася.
— Передовсім, пане консул, — мовила вона крижаним тоном, — я вже повнолітня і не потребую батьківської опіки. А крім того, турбота про мене більше не належить до обов’язків вашого посольства. За ериданськими законами, з моменту вступу на службу до Збройних Сил Ютланда я автоматично втратила громадянство Октавії.
— Так, — сказав інспектор Хашемі. — З міс Тернер все зрозуміло. А як щодо вас, міс Камінська? — звернувся він до Ліни. — Ви також втратили громадянство Октавії?
Ліна усміхнулась йому — невинно й наївно, як могла всміхатися лише вона.
— Чесно кажучи, інспекторе, не знаю. Ми відбули з Ютланда терміново, і я, на відміну від Елі, не встигла оформити всі необхідні документи. Під час польоту працювала в медчастині, але без звання, хоча мала бути мічманом. А зараз я секретар капітана Шнайдера. — Знов усмішка. — І його наречена. Він не примушував мене бути з ним, я сама цього хочу. — Вона перевела погляд на консула і вже не усміхалася. — А заяви від моїх батьків у вас немає, я знаю.
— Ваша правда, міс, — підтвердив інспектор. — Посольство Октавії надало нам заяву лише від батьків міс Тернер, у якому йдеться як про їхню дочку, так і про вас. Особисто мені це здається дещо дивним.
Елі знизала плечима.
— Нічого дивного. У Ліни… тобто у міс Камінської нормальні батьки. — Вона на секунду замислилась, потім допитливо подивилась на Ліну: — Щойно ти сказала: „А заяви від моїх батьків у вас немає, я знаю“. Саме „знаю“, а не „впевнена“. По-моєму, ти щось від нас приховуєш.
Ліна опустила очі.
— Я просто… не хотіла, щоб ви сердились. У вчорашньому листі тато розповів, що до нього на роботу приходили поліцейські. Вони хотіли, щоб він і мама написали заяву, ніби Сашко тримає нас з тобою заручницями. Вони дуже наполягала, але тато послав їх під три чорти.
Елі одними губами промовила: „От дурненька!“
Я ж міцно стиснув уста, щоб не сказати цього вголос.
А інспектор попросив:
— Міс, ви не могли б продемонструвати нам цей фрагмент листа? Воно текстове, звукове, відео?
— Відео.
— Якщо ваша ласка, міс.
Ліна запитливо глянула на мене. Я ствердно кивнув. Вона вийшла з вітальні в бібліотеку, а менш ніж за хвилину повернулася, ввімкнула відеофон і прокрутила ту частину запису, де її батько говорив про візит поліцейських. Він повідомив те ж саме, про що розповіла Ліна, тільки детальніше, і поліцейські насправді виявилися не звичайними копами, а агентами Національного Бюро Розслідувань, і він послав їх не під три чорти, а в дупу.
— Так, — знову сказав інспектор. — Пане консуле, оскільки ви займаєтеся цією справою, то мусили бачити зображення пана Камінського. Ви підтверджуєте, що на екрані був він?
— Я утримаюсь, — дипломатично відповів консул.