Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
І пішла з туманом
В поле на баштан.
Й обійнявши річеньку,
І кільце доріг,
Цілу ніч, як кішечка
Треться біля ніг.
6.9.1988 р.
КОЛИ ТЕБЕ ПОБАЧУ Я
Немов троянди – губоньки твої
Настояні духм’яними медами,
Тільки тебе побачу – солов’ї
Всю ніч в мені співають вечорами.
А пройде ніч – оця коротка мить,
І посмішка у променях зникає,
Саме тоді – як хочеться любить,
Саме тоді – коли душа палає.
А прийде день і поле зашумить,
І промінь посмішки у сонячному злеті,
О, знали б ви – як хочеться любить!
Й любов свою лишити на Планеті.
3.2.1989 р.
СОЧІ
Як на пляж приїхав в Сочі
То не знав, де діти очі?
Бо весь берег, мов квітками
Був устелений жінками.
Я дививсь на те багатство –
Апетитне і грудасте,
І подумав сам про себе:
– Скільки ж жити хлопцям треба! –
Щоб все те переробить,
Що на березі лежить!
2.9.1988 р.
НАЙЖАДНІШИЙ НАРОД
Настільки жадні всі жиди,
Що рот відкритий в них завжди.
Й привикли, щоб ми їм давали,
От нас за що ті «поважали».
І дивиться на нас він, як хижак,
Бо думає, що він – вожак.
Хто в Європі побував,
Той завжди з нас глузував.
31.7.2013 р
ЯНГЕЛЯТА
Жінка колись була, як колосочок,
А зараз кожна стала, як паркан,
Колись дівчат водили у лісочок,
А зараз кожну в – ресторан.
26.7.2013 р.
НЕ КОЖНА ПІДІЙДЕ
На жеребця вже він не тягне,
А за кнура ще підійде,
Однако ще на котру гляне,
То та до нього ще піде.
27.7.2013 р.
КЕРМАНИЧ
Що ж це з Ненькою в нас сталось,
Де тут відповідь знайти,
Що з держави наші люди
Вже втікають, як коти?
Ладні бігти наші люди
Хоч у Конго, хоч в Китай,
Тільки б цих падлюк не бачить,
Що неволять рідний край.
Я ж дивлюсь, як бідні люди,
Ті що рвуться з усіх сил,
Ладні бігти в світ за очі –
Щоб не бачить цих бацил.
А керманич тої банди
В нас розводить фей і шлюх,
То ж й не дивно, що в державі
Кожний другий вже – байстрюк.
А керманич тої банди
Набиває свій курдюк,
А тому всі і втікають
Від левів, як падлюк.
5.8.2013 р.
ДУША, НІБИ КОСМОС
Душа в жінок відкрита, ніби Космос,
Бери, цілуй і тільки розважайсь,
Хіба ж не цього ми хотіли, хлопці?
Так що, браток, іди, бери й старайсь.
28.7.2013 р.
ПОКИ Є СПРОС
– Що ж ти робитимеш, міледі,
Якщо закінчиться твій крос?
Отож, живи і будь, як – леді,
Поки ще є на Жучку… спрос.
23.7.2013 р.
ЯКА МАМА, ТАКА Й ДОЦЯ
Так як мама, й доця квокче,
От і взнай хто більше хоче?
31.7.2013 р.
Я СОБАКУ НЕ ВИНУЮ
Гляньте, люди, на бульдога:
Морда, як у Каїна,
Біжить піна з його рота,
Як в його хазяїна.
Може б та собака й дійсно
На людей не гавкала,
Так стоїть оте нещастя
Біля неї з палкою.
Я собаку не виную,
Що на всіх кидається,
Як стоїть з кілком господар,
Що їй залишається?
То ж собаку не виніть,
Що на всіх кидається,
Вона також хоче жити,
А тому й та старається.
5.8.2013 р.
ЗОЛОТІ ПОЕТИ
О, наші золоті поети,
Про що ви пишете, скажіть?
Про всіх бандитів на Планеті,
Скільки ж це можна вже терпіть?
І я в цім світі теж не кращий,
Але пишу я про народ,
Що все життя живе в нещасті,
Й годує наших держиморд.
Царі грабують наші мільярди, а всі мовчать,
Ну як це можна коментувать?
Чи ми уродами вже стали? чи царі,
Чи весь народ? – Трудно сказать.
Скільки ж ще будемо мовчать?
І на колінках плазувати,
І підставляти всім свій зад,
Чи не пора б вже з цим кінчати?
6.8.2013 р.
ЗВІДКИ ТОЙ ЖАР?
От скільки літ живу й дивлюсь на вас жінок,
Не можу й досі зрозуміти того,
Звідки береться той вогонь у вас,
Що мужики не можуть жить без нього?
Звідки той жар і те тепло душі? –
Що варто глянуть, і – палають очі,
Що починаєш вмить писать вірші,
Й на голос той до неї мчать щоночі?
Звідки іде той клич, що гонить нас у бій,
Що спалює й виводить з ладу розум?