Планета Х
- Автор: Кудрицкий Валентин Олександрович
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Профі
- ISBN: 978-966-2398-08-3
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Планета Х». Краткое содержание книги:
Шановні і дорогі мої друзі! Книга - «Планета ікс», яка лежить перед вами, це моя сьома книга поезії. Вона написана не лише для українців, а для всіх тих, хто любить Україну. Ні! Я не націоналіст, але свій народ люблю більше від іншого, бо це мій народ, який мене народив, який мені передав свою генетичну пам’ять, досягненнями якого я пишаюсь. І моя любов до народу, це як відзнака моєї вдячності. Бо, як говорив наш великий пророк Т.Г Шевченко: «Нема на світі України, немає другого Дніпра». Але, це не значить, що я не шаную і не поважаю інші народи світу і їх культурне надбання тільки тому, що вони мають різні з моїм народом відтінки, інший мовний та релігійний бар’єр, бо, вважаю, що кожна нація і кожна людина має право на своє самовизначення, тобто на свою власну думку, якою б вона не була, якщо вона не принижує гідності людей іншої національності та іншого віросповідання, хоч я за єдину віру у всьому світі, так як єдина віра, це єдиний Бог-Творець, який об’єднує всі народи світу. А то, як подивитися зі сторони, то ніби Богів було багато і що не знаєш, якому Богу молитися і коли відзначати дату його народження, так як євреї, католики і християни справляють Пасху в різний час, що в якійсь мірі налаштовує віруючих задуматись над тим, чи таке може бути насправді, адже Творець Світу був один і в той же час його день народження всі релігії відзначають в різний час? Але це інша тема про яку ми поговоримо в інший час. А тепер про книгу.
Все, що я написав в даній книзі, я адресую тобі, мій народе, хоч і не упевнений, що все написане сприйметься однозначно, так як у багатих одна думка, а в бідних інша. І це цілком закономірно, як і судження про християнство, або якусь іншу релігію, скажемо, мусульманство. Отож і судження про мою творчість буде неоднозначним. До цього потрібно бути підготовленим, а оскільки я людина похилого віку, то часу для викладання своїх думок-переконань залишається обмаль, тому приходиться дещо поспішати, щоб встигнуть викласти свої думки на тому рівні, на якому вони визріли і закарбувались в моєму розумі. Тому вирішив друкувати все, що я думаю, так, як я це розумію, а вам надаю право судити про мої думки з позиції свого бачення.
16.7.2013 р.
ЯК ЖЕ ЖИТЬ?
– Як же жить? – скажіть дядьки,
Якщо скрізь одні вовки?
– Треба в руки довбню брать
Й нею зуби їм рівнять.
16.7.2013 р.
ЯКЩО ДІВКА ВІДМОВИТЬ
Придивляюсь я до хлопців,
Й придивляюсь до дівчат,
Й певен я, що жодна дівка
Вже не зможе, щоб не дать.
Бо, якщо котра відмовить,
Бог той гріх їй не простить,
І прикаже охоронцям
Тут же дірку ту зашить.
А тому, куди не підеш,
Що вже тут і говорить,
Тут ось вилупилось тільки,
Й вже до хлопчиків біжить.
12.7.2013 р.
КРАСУНЯМ
Кому треба ваша ніжність
Як нема поваги?
Як у вас на першім місці –
Гульки та розваги.
11.7.2013 р.
ЩОБ МАТИ ЗАРПЛАТУ
– Будеш мати депутата,
Буде секс, буде й зарплата,
Так що юбку вище, Нато,?
І гайда шукати «тата».
16.7.2013 р.
ЛЬОВІ
Із одним, браток, яйцем
Ти не станеш жеребцем,
Тож уже, як ти не милься,
В кавалери – не годися.
14.7.2013 р.
САМООБМАН
Самообман тим наглуватий,
Що вас не треба умовляти.
16.7.2013 р.
ГУЛЯЄ ПРОХОЛОДА
Дозволь на тебе надивитись,
Й твоїм наніжитись лицем,
О, як же хочеться любити
Й твоїм стать вічним «стрибунцем».
Дозволь насититись тобою
Й твоїм напитися теплом,
О, як би я хотів, щоб стала
Моїм ти вічним маяком.
Вже обсіла ранок прохолода,
Ясний день десь тільки що проснувсь,
І пішов гуляти по городам,
Й розкидати по садку мій сум.
Мати Божа! Що, скажи, зі мною,
І чому за світ я цей борюсь?
І чому я й досі не з тобою?
Хоч про це й подумати боюсь.
31. 7. 2013 р.
МАЛЕ ТРІПЛО
Так як Сонечко зійшло –
Так й прийшло мале тріпло,
Куди мама і воно,
Щоб купила ескімо.
12.7.2013 р.
СОБАКА В ХАЛАТІ
Сусід пропонує собаку сусіду,
А той посміхається й каже він діду:
– Навіщо ж мені дві собаки у хаті?
Хватає і тої що ходить в халаті.
13.7.2013 р.
ВАЛЕРКА І ДІАНА
Сказав Валерка кине пити,
І, навіть, вже палить не стане,
Якщо зуміє вговорити
Нашу красунечку Діану.
27.7.2013 р.
ЗА ТОБОЮ
За тобою, за тобою, за тобою
Я біжу, немов біда мчить за журбою,
Я лечу завжди, кохана, із журбою,
Бо ти й досі ще, рідненька, не зі мною.
Вже пройшла весна і жарке літо,
Як же ждав я огненного цвіту,
А вже над полями осінь сива,
Всі поля туманами покрила.
А на скронях вихрить завірюха
Зрілим цвітом спогадів і мрій,
І теплом вже тим мене не гріє,
Від якого вічно шеленів.
13.6.1992 р.
ЯКЩО ПОМРУ
Як помру я, мила,
То не плач одначе,
Посади вербичку,
Хай вона поплаче!
А як зійде Сонце,
Витри вітром слізки,
Й поруч із вербичкою
Посади берізку!
А щоб менше плакали
І були веселі,
Посади веселого
Поруч з ними клена!
А сама, кохана,
Встань і не журися,
І за Україну
Богу помолишся!
17.6.1992 р.
МОЇ ВІРШІ
Я бачу те – чого не бачать інші,
Звідти і йдуть мої всі вірші.
27.7.2013 р.
БОГ ПОМОЖЕ
Були ми ніжними і злими,
Були наївними й німими,
Якими тільки не були?
Поки в Союзі ми жили.
Але сьогодні, як ніколи –
Вже знаємо, хто Гриць, Микола,
Хто на що здатний, хто що може,
Хто чарку випити поможе.
А хто, звичайно, й дві чи три,
Адже й такі є в нас орли.
Бо як в сусіда є торти,
Як же йому не допомогти?
Отак й живемо, хто як може,
Бо вірять всі, що Бог поможе.
20.9.1992 р.
ЯКБИ НЕ ЯЗИК
У жінки мусить все буть гарним –
І ніс, і губки, і лице,
І ніжний голос, й гордий погляд,
Що, як погляне, вас – пече.
І голос, посланий Богами,
Аби ним душу солодить,
І те, що в жінки між ногами,
Щоб дарувало вічну мить.
У жінки мусить все буть гарним,
І все це Бог їй, бачте, дав,
Але язик він дав дружині,
Видно, як гарно перебрав,
Щоб кожен з нас не сумував.
26.7.2013 р.
В ПІДПІЛЛІ
Товариш мій пішов в підпілля,