Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.
Відрахування не здійснюються з допомог на утримання дітей, а також із компенсаційних виплат, пов'язаних з речовим, продовольчим, транспортним, страховим та іншим забезпеченням.
11. Закон прямо не визначає, з якого моменту повинен відраховуватися початок відбування покарання у виді службових обмежень, проте, оскільки відрахування здійснюватимуться на підставі та з моменту видання відповідного наказу командиром військової частини, саме з цього часу і повинен відраховуватися строк покарання.
12. Покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців належить до розряду кримінальних покарань, що пов'язані із застосуванням до засуджених засобів виправного впливу. Отже, до таких засуджених під час відбування покарання мають застосовуватись усі засоби виправлення, передбачені ст. 6 КВК України. В їх числі суспільно корисна праця (військова справа), а також виховна робота, спрямована на формування та збереження навичок військової служби, профілактику та попередження агресивної поведінки засуджених, усвідомлення провини за вчинений злочин.
Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є: індивідуальна робота; гуманітарна та культурно-виховна робота; правове виховання. Засуджений військовослужбовець, поряд із заходами індивідуального характеру, бере участь і в загальних планових заходах, які здійснюються у військовому підрозділі.
13. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження для військовослужбовця командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення (з урахуванням тих змін, які можуть бути внесені до строку покарання відповідно до чинного законодавства).
14. Відбуття призначеного строку покарання є не єдиною підставою для звільнення військовослужбовця. Припинення виконання цього покарання можливо також достроково при застосуванні:
1) умовно-дострокового звільнення, передбаченого ст. 81 КК України. Слід звернути увагу на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, на командира військової частини або іншого начальника, який видав наказ про виконання покарання, покладено обов'язок після відбуття засудженим установленої ст. 81 КК України частини строку покарання в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення особи до умовно-дострокового звільнення. При розгляді цього питання судом, засуджений військовослужбовець може бути звільнений і від додаткового покарання;
2) звільнення через хворобу (ч. 3 ст. 84 КК). Процедура такого звільнення передбачена ч. 5 ст. 47 КВК України, за якою засуджені, що відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров’я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії. Список хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, наведені у Положенні про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженому наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 р. № 2 (в редакції наказу Міністра оборони України від 12 липня 1999 р. № 207). Зокрема, звільненню підлягають особи, що мають: інфекційні та паразитарні хвороби; новоутворення; ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин; хвороби крові і кровотворних органів; розлади психіки та поведінки; а також хвороби нервової системи, ока та придаткового апарату, вуха й соскоподібного відростка, системи кровообігу, дихальної системи, органів травлення, сечостатевої системи, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м’язової системи та сполучної тканини; травми, отруєння і деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників; вагітність, пологи та післяпологовий період; природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії;
3) за амністією чи помилуванням (статті 85—87 КК).