Электронная книга - «Нічийна троянда». Краткое содержание книги:
Der Band Die Niemandsrose nimmt eine zentrale Stellung in Celans dichterischem Werk ein und kann als Höhepunkt seines Schaffens gelten. Er umfasst Gedichte, die zwischen 1959 und 1963 entstanden sind. Gleich dem vorangehenden Band Sprachgitter, enthält er ein ausgeprägtes poetologisches Programm, das zugleich ein Daseinsentwurf ist. Die Konstituierung einer neuen Wirklichkeit geschieht mit Einbeziehung existenzieller Fragen und kultureller Identitätsproblematik, vor allem der Leiden an der Schoah und der Entdeckung der russischen Literatur, deren Inbegriff für ihn der russischjüdische Dichter Ossip Mandelstamm ist. Die kosmische Dimension des Celanschen poetischen Universums äußert sich unter anderem in den zahlreichen intertextuellen Bezügen, die ihn als einen überaus weltoffenen Dichter zeigen. Збірка Нічийна троянда займає центральне місце в поетичному доробку Целана й вважається вершиною його творчості. Вона охоплює вірші, що виникли між 1959 і 1963 рр. Подібно до збірки Мовні ґрати, вона містить чітко виражену поетологічну програму, яка водночас є проектом буття. Конструювання нової дійсності відбувається із залученням екзистенційних питань і проблематики культурної ідентичності, насамперед страждань, заподіяних Голокостом, і відкриттям російської літератури, втіленням якої став для нього російсько-єврейський поет Осип Мандельштам. Космічні виміри Целанового універсуму виражаються, серед іншого, в численних інтертекстуальних зв’язках, які показують його як надзвичайно відкритого до світу поета.
Sie gruben und gruben, so ging
Ihr Tag dahin, ihre Nacht. Und sie lobten nicht Gott,
der, so hörten sie, alles dies wollte,
der, so hörten sie, alles dies wusste.
Sie gruben und hörten nichts mehr;
sie wurden nicht weise, erfanden kein Lied,
erdachten sich keinerlei Sprache.
Sie gruben.
Es kam eine Stille, es kam auch ein Sturm,
es kamen die Meere alle.
Ich grabe, du gräbst, und es gräbt auch der Wurm,
und das Singende dort sagt: Sie graben.
O einer, o keiner, o niemand, o du:
Wohin gings, da's nirgendhin ging?
0 du gräbst und ich grab, und ich grab mich dir zu,
und am Finger erwacht und der Ring.
Земля була в них
Земля була в них, а вони
копали.
Вони копали й копали, так спливали
їхні дні, їхні ночі. І вони не славили Бога,
який, як чули вони, жадав цього всього,
який, як чули вони, відав про все це.
Вони копали й не чули більше нічого;
вони не ставали мудріші, не співали пісень,
не вигадували для себе іншої мови.
Вони копали.
Надходила тиша, надходила буря, відтак
надходили води морів.
Я копаю, ти також копаєш, копає й хробак,
і співоче там мовить: вони також копають свій рів.
О хтось, о ніхто, о жоден, о ти:
Куди ж воно йшло, що нікуди не вийшло правцем?
О, ти копаєш, копаю і я, щоб до тебе прийти,
і на пальці у нас уже проростає кільце.
Das Wort vom Zur-Tiefe-Gehen
Das Wort vom Zur-Tiefe-Gehen,
das wir gelesen haben.
Die Jahre, die Worte seither.
Wir sind es noch immer.
Weißt du, der Raum ist unendlich,
weiß du, du brauchst nicht zu fliegen,
weißt du, was sich in dein Aug schrieb,
vertieft uns die Tiefe.
Це слово про шлях-до-глибин
Це слово про шлях-до-глибин,
прочитане нами.
Ці літа, ці слова відтоді.
Ми все ще такі, як і перше.
А знаєш, цей простір безмежний,
а знаєш, тобі не потрібно літати,
а знаєш, що все, закарбоване в оці твоїм,
поглиблює нам глибину.
Bei Wein und Verlorenheit
Bei Wein und Verlorenheit, bei
beider Neige:
ich ritt durch den Schnee, hörst du,
ich ritt Gott in die Ferne — die Nähe, er sang,
es war
unser letzter Ritt über
die Menschen-Hürden.
Sie duckten sich, wenn
sie uns über sich hörten, sie
schrieben, sie
logen unser Gewieher
um in eine
ihrer bebilderten Sprachen.
З вином і самотністю
З вином і самотністю, з
рештками їх на денці:
верхи я мчав крізь сніги, ти чуєш,
мчав із Богом у далеч — ця близькість, коли він співав,
це був
наш останній галоп через
бар'єри людей.
Вони нахилялись, коли
чули тупіт копит над собою, вони
щось нотували, вони
перебріхували наше іржання
на одну зі своїх
надто барвистих мов.
ZÜRICH, ZUM STORCHEN
Für Nelly Sachs
Vom Zuviel war die Rede, vom
Zuwenig. Vom Du
und Aber-Du, von
der Trübung durch Helles, von
Jüdischem, von
deinem Gott.
Da-
von.
Am Tag einer Himmelfahrt, das
Münster stand drüben, es kam
mit einigem Gold übers Wasser.
Von deinem Gott war die Rede, ich sprach
gegen ihn, ich
ließ das Herz, das ich hatte,
hoffen:
auf
sein höchstes, umröcheltes, sein
haderndes Wort —
Dein Aug sah mir zu, sah hinweg,
dein Mund
sprach sich dem Aug zu, ich hörte:
Wir
wissen ja nicht, weißt du,
wir
wissen ja nicht,
was
gilt.
ЦЮРИХ, ГОТЕЛЬ «ПІД БУЗЬКОМ»[2]
Неллі Закс[3]
Про надмір йшла мова, про
обмаль. Про Ти
й Але-ж-Ти, про
потьмарення через сяйво, про
юдейське, про
твого Бога.
Про
це.
У день вознесіння,
Мюнстер[4] стояв навпроти, він ряхтів
позолотою у воді.
вернуться
1
Осип Мандельштам (1891–1938) — російський поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературний критик єврейського походження, автор поетичних збірок «Камінь», «Tristia» та ін., книг прози «Шум часу», «Єгипетська марка», «Подорож у Вірменію», поетологічного есею «Розмова про Данте» та ін. Один з найвидатніших представників акмеїзму. Став жертвою сталінських репресій, помер у Владивостоцькому пересильному пункті від висипного тифу. Став ідентифікаційною фігурою для Целана, який своїми перекладами по-справжньому відкрив його німецькому читачеві.
вернуться
2
ЦЮРИХ, ГОТЕЛЬ «ПІД БУЗЬКОМ» — в цьому цюріхському готелі 26 травня 1960 р. відбулася зустріч Пауля Целана з Неллі Закс, яка зробила там коротку зупинку на шляху до розташованого на березі Боденського озера німецького міста Меррбурґа, де їй мали вручити літературну премію Аннетти фон Дросте-Гюльсгофф. Своїм комплексом ідей у відтвореній тут розмові незримо присутня також Марґарете Зусман, авторка релігійно-філософської праці «Книга Йова і доля єврейського народу».
вернуться
3
Неллі Закс (1891–1970) — видатна німецька поетеса, яка вже з 1940 р. жила у шведській еміграції в Стокгольмі, лауреат Нобелівської премії з літератури (1966).
вернуться
4
Мюнстер (нім. Münster, також Großmünster) — головний протестантський собор Цюриха з характерною подвійною вежею, що стала своєрідним символом міста.