Гаррі Поттер і смертельні реліквії
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Язык: украинский
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і смертельні реліквії». Краткое содержание книги:
Гаррі ще не бував так глибоко в підземеллях "Ґрінґотсу". На великій швидкості вони круто повернули й побачили перед собою водоспад, що з гуркотом падав просто на рейки, і від якого вже годі було ухилитися. Гаррі почув, як Ґрипхук закричав: — "Ні!" — проте візок не загальмував, і вони в'їхали у водоспад. Вода залила Гаррі очі й рота, він нічого не бачив і не міг дихати. Тоді візочок різко накренився й перевернувся на бік, а всі вони з нього повилітали. Гаррі почув, як візок вгатився в стіну коридору й розбився вщент, почув, як заверещала Герміона, відчув, як невагомо летить у повітрі, як плавно й безболісно приземляється на кам'яну долівку.
— 3—закляття "подушка", — пояснила, випльовуючи воду, Герміона, коли Рон допоміг їй устати. На свій превеликий жах Гаррі побачив, що вона вже перестала бути Белатрисою. Тепер вона стояла у завеликій мантії, мокра як хлющ і схожа тільки сама на себе. Рон теж став рудий і безбородий. Вони все це збагнули, дивлячись одне на одного й обмацуючи свої обличчя.
— Злодієпад! — вигукнув Ґрипхук, спинаючись на ноги й озираючи рейки, залиті, як тепер розумів Гаррі, не просто водою. — Він змиває всі чари, все магічне маскування! Вони вже знають, що в "Ґрінґотс" пробралися шахраї і запустили увесь можливий захист!
Гаррі бачив, як Герміона перевіряє, чи не загубила вишитої бісером сумочки, і сам швиденько сягнув рукою під куртку, щоб пересвідчитись, що плащ—невидимка там. Тоді глянув на Боґрода, що спантеличено махав головою. Злодієпад, видно, змив з нього закляття "Імперіус".
— Він нам потрібен, — сказав Ґрипхук, — ми не зайдемо у сховище без ґрінґотського ґобліна. І нам потрібні брязкуни!
— Імперіо! — знову промовив Гаррі. Його голос луною прокотився кам'яним коридором, і він знову відчув п'янку хвилю влади, що шугонула з голови аж до чарівної палички. Боґрод знову скорився Гарріній волі, а його збентежене лице знову набрало чемно—байдужого виразу. Тим часом Рон швиденько підняв шкіряну торбу з металевим знаряддям.
— Гаррі, я, здається, чую якихось людей! — сказала Герміона. Вона націлилася Белатрисиною паличкою на водоспад і крикнула: — "Протеґо!"
Вони побачили, як закляття "щит" змінило напрям течії зачарованої води, і вона потекла коридором угору.
— Гарна думка, — похвалив її Гаррі. — Ґрипхуче, показуй дорогу!
— Як ми тепер звідси виберемося? — запитав Рон, коли вони поспішили в темряву за ґобліном. Боґрод, важко сопучи, трюхикав за ними, як старий пес.
— Коли треба буде вибиратися, тоді й подумаємо, — від повів Гаррі й прислухався. Йому здалося, ніби неподалік чути якісь рухи й брязкіт. — Ґрипхук, ще далеко?
— Не дуже, Гаррі Поттер, не дуже…
І ось вони завернули за ріг і побачили те, до чого Гаррі був готовий, та все одно від несподіванки заціпенів разом з усіма.
Попереду сидів на прив'язі велетенський дракон, перекриваючи доступ до чотирьох чи п'яти найглибших сховищ банку. Луска потвори поблякла й де—не—де полущилася за час тривалого підземного ув'язнення, очі стали молочно—рожеві. Задні лапи дракона сковували важкі кайдани, прикуті до величезних паль, глибоко забитих у кам'яну долівку. Величезні шпичасті крила, складені й притиснуті до тіла, заповнили б усе це підземелля, якби дракон їх розгорнув. Дракон повернув до них свою огидну голову й заревів так, що аж каміння затряслось, а тоді роззявив пащеку й вистрілив струменем вогню — вони ледве встигли відсахнутися й рвонули по коридору назад.
— Він напівсліпий, — засапавшись, повідомив Ґрипхук, — але від цього ще дикіший. Та ми знаємо, як його вгамувати. Він знає, що буде, коли з'являються брязкуни. Дай їх сюди.
Рон передав торбу Ґрипхукові, й ґоблін вийняв з неї маленькі металеві інструменти, які, коли ними потрусити, голосно дзвеніли, наче мініатюрні молоточки, що б'ються об ковадло. Ґрипхук роздав їх присутнім. Боґрод покірно взяв свій брязкун.
— Ви знаєте, що робити, — сказав Ґрипхук Гаррі, Ронові й Герміоні. — Він почує ці звуки — злякається болю і відсту пить назад, а Боґрод тоді має прикласти долоню до дверей сховища.
Вони знову зайшли за ріг, трясучи брязкунами, і цей гамір луною відбивався від кам'яних стін, стократ сильнішаючи. Гаррі здавалося, що в голові йому все аж вібрує від цього дзенькоту. Дракон ще раз хрипко заревів і відступив. Гаррі бачив, як він тремтить, а коли вони підійшли ближче, помітив на його морді рубці від жахливих порізів, і здогадався, що коли дракон чує дзвін брязкунів, то боїться, що його знову поранять розпеченими мечами.
— Змусь його прикласти руку до дверей! — звелів Ґрипхук
Гаррі, і хлопець знову націлив чарівну паличку на Боґрода. Старий ґоблін підкорився, притис долоню до дерева, і двері сховища розтанули, відкривши велику печеру, заповнену до самої стелі золотими монетами й чашами, срібними обла—дунками, шкурами дивовижних істот з довжелезними голками чи з обвислими крильми. А ще там були настоянки й відвари в коштовних баклагах та череп—ще й досі в короні.
— Шукаймо, швидко! — гукнув Гаррі, й усі бігцем зайшли
у сховище.
Він уже описував Ронові й Герміоні чашу Гафелпаф, проте якщо у сховищі зберігався інший, невідомий йому горо—кракс, то він не знав, на що той схожий. Та не встиг він як слід усе роздивитися, як за спинами в них глухо клацнуло. Знову з'явилися двері, замкнувши їх у сховищі, а все довкола поглинула суцільна темрява.
— Нічого, Боґрод нас визволить! — сказав Ґрипхук, коли Рон спантеличено зойкнув. — Ви можете засвітити свої чарівні палички? Та швидше, бо часу обмаль!
— Лумос!
Гаррі обвів засвіченою чарівною паличкою сховище. Заблищало коштовне каміння, і Гаррі побачив фальшивий Ґрифіндорів меч, що лежав на верхній полиці серед плутанини якихось ланцюгів. Рон і Герміона теж засвітили чарівні палички і взялися оглядати гори коштовних предметів.
— Гаррі, невже це?… А—а!
Герміона закричала від болю, й Гаррі повернув до неї свою чарівну паличку саме вчасно, щоб побачити, як з її рук випав прикрашений коштовним камінням келих. Та коли він торкнувся землі, то розколовся на безліч інших келихів, і вже за секунду вся підлога була всіяна однаковісінькими посудинами, що розліталися навсібіч, і серед них годі було впізнати перший, оригінальний, келих.
— Він мене обпалив! — застогнала Герміона, смокчучи вкриті пухирями пальці.
— Вони наклали множинне й палюче закляття! — сказав Ґрипхук. —Усе, чого ви торкнетесь, пектиме вас і буде множитися, але всі ці копії нічого не варті. Якщо ж ви й далі хапатимете скарб, то врешті—решт вас просто розчавить вагою золота, якого ставатиме все більше й більше!
— Добре, ні до чого не торкайтесь! — розпачливо крикнув Гаррі, та Рон уже випадково зачепив ногою келих, що лежав на землі, й миттєво з'явилися ще двадцять його двійників, а Рон застрибав на місці, бо майже пів його черевика згоріло від контакту з розпеченим металом.
— Стійте й не ворушіться! — закричала Герміона, хапаючись за Рона.
— Просто роздивляйтеся, — додав Гаррі. — Пам'ятайте, що чаша маленька й золота, з двома ручками, на ній вигравіювано борсука… а ще дивіться, чи не побачите десь символ Рейвенклову — орла…
Вони освітлювали чарівними паличками кожен куточок і кожну щілину, не сходячи з місця й обережно розвертаючись. Було просто неможливо щось та й не зачепити. Гаррі засипав землю цілою зливою фальшивих ґалеонів, додавши їх до келихів, що вже там лежали, тож тепер майже не лишалося місця, щоб поставити ногу. Золото було розпечене, аж світилося, тому у сховищі стало гаряче, як у печі. Світло від чарівної палички Гаррі вихоплювало з темряви щити й шоломи ґоблінської роботи, розкладені на полицях, що тягайся аж до самої стелі. Усе вище й вище скеровував він пучок світла, аж поки наштовхнувся поглядом на предмет, від вигляду якого серце йому закалатало, а руки затремтіли.
— Вона там, там — нагорі!
Рон з Герміоною теж спрямували палички вгору, і чаша заіскрилася в потрійному світлі заклять: чаша, що належала Гельзі Гафелпаф, а потім перейшла у власність Гепзіби Сміт, у якої її вже вкрав Том Редл.
— А як нам, у біса, туди добратися, щоб нічого не зачепити? — запитав Рон.